Мільйонна могила

Згодом частенько бiгав юнак до вуйка Гаврила i запитував:

– Як ви думаете, чи вiрно говорить Осип’юк?

В розмовi викладалась думка нiмецького керманича, сталiнська позицiя щодо сучасних подiй.

– Той говорить те, iнший iнше.

Швидко i в прах розбивав вуйко Гаврило Осип’юка.

– Я тебе уже запитував, чи знаеш ти хоч одного хлiбороба з Росii, Нiмеччини чи хоча б зi Схiдноi Украiни?

Танас заперечно хитав головою.

– А про Сталiна, Гiтлера, Бандеру чув? Певне, поверхнево iх теорii знаеш.

– Так. – Згоджуеться хлопець.

– Там в Союзi такий самий, тiльки парторг Осипенко туманить молодi голови лише протилежним. Мовляв, там на Захiднiй Украiнi живе ворог комунiзму, а тому i твiй ворог. Цей закликае брати крiса i бити москалiв, той хоче, щоб тамтешнi хлопцi пересiдали з трактора на танк та громили невiруючих в комунiзм. Гiтлер взагалi вважае всi народи крiм нiмецького недолюдками, тому хоче стерти iх з лиця землi. Подумай, кого ти хочеш вбивати? Якого селянина, бо до вождiв ти не доберешся навiть якщо захочеш.

Тебе примусять убивати таких як сам. Мiй батько провоював всю вiйну, а призвiдника першоi свiтовоi бойнi чи жодного генерала не бачив. Ти був би достойним охороняти самого пана Бандеру, хоч цей вождь нiчого людям крiм обiцянок не дав, лише поманив хорошим життям, якщо Украiна стане вiльною i незалежною .

– Нiкого я убивати не збираюсь! Чого ви з цим убивством.?!

Танас, похнюпившись, зникав у горах, де блискучий лист бука нiжив погляд, заспокоював.

Іншим разом Танас запитав:

– Правда, що москалi заберуть все: землю, лiс, хату, якщо вона велика як наша, худобу? Все, все!

Довго чухмарив Гаврило голову, нiби хотiв викопати вiдповiдь.

Вiд високого лоба добрався аж до потилицi. Думав чоловiк та шкрiбся в головi неначе ii обсiла нужа.

Так просто не пояснити, потрiбна слухачевi певна сума знань. На вiдсутностi знань грають всi агiтатори Горлопанять пооверхово ив о лсгоаному лозунгами, тому i переконують. Розумiеш, – почав вiн непевним голосом, – першi християни намагались жити сумiсно.

Вони хотiли переконати пана i раба так, щоб вони добровiльно, добровiльно, – наголосив Гаврило, – усуспiльнили все свое добро, аби ним по мiрi необхiдностi користувались всi члени секти без виключення . Не виховали, не переконали, тому навiть церковного комунiзму немае до цих пiр, лише пан з рабом залишились. А там в Союзi силою хочуть загнати в комунiзм. І не тiльки в Союзi, вирiшили побудувати комунiзм, нi бiльше нi менше у всьому свiтi.