Життя як сон. Одна людина – два життя

При цьому всьому онлайн-трансляцiя гри Na’Vi лише грала десь далеко на фонi, адже Дiма не звертав жодноi уваги на те, що вiдбувалося на екранi ноутбука. Вiн протягом цiлого дня намагався пригасити своi почуття за допомогою вiдеоiгор. Інодi у нього це навiть майже виходило, але грав вiн сьогоднi з рук геть погано, так, що не раз доводилося вислуховувати гнiвнi i не зовсiм цензурнi тиради на свою адресу вiд товаришiв по командi. Так що до вечора вiн перейшов грати з китайцями, але користi вiд цього виявилося небагато, хоч i Дiму й перестали лаяти, точнiше, взагалi не зрозумiло було, що i кому там говорилося, але i самому виплеснути емоцii не було на кого.

Загалом, лягав спати юнак в украй поганому настроi. Заспокоювало одне, що принаймнi завтра йому доведеться знову iхати на навчання. Хоча важко було точно сказати, радувало це його або засмучувало, адже, з одного боку, вiн iхав вiд всiеi цiеi плутанини, але в той же час вiн вiддалявся й вiд Лiзи, i його хвилювала думка про те, що якщо вони зовсiм не розлучилися, то що тодi? І в такому хаосi почуттiв i думок Дiма змiг заснути лише пiзно вночi. І засинав вiн вкрай виснаженим, через що в грудях теплiла надiя, що хоча б цiеi ночi йому нiчого не присниться.

***

Дмитро вирiшив поiхати першим автобусом, щоб якомога менше часу мучити себе знаходженням поруч iз Лiзою, розумiючи, що в той же час йому б довелося поiхати так далеко вiд неi. Тому, прокинувшись ще зоря, юнак швидко зiбрав сумку, i збирався було вийти на зупинку, але кинув свiй погляд на телефон, щоб перевiрити, скiльки часу ще залишилося до найближчого рейсу.

У верхньому кутку екрану красувався напис «6:12, 3 червня 2013».

«Ага, до автобуса залишилося ще цiлих 13 хвилин, значить, можна не поспiшаючи допити каву i на зупинцi ще встигнути покурити», – подумав Дiма, знову сiдаючи на лiжко.

Однак, роблячи останнiй ковток кави, йому здалося, що щось тут не так, його не полишало незрозумiлий сумнiв, що вiн щось забув або пропустив. Подумки перевiривши стан сумки, i виявивши, що всi необхiднi речi лежали на мiсцi, Дiма ще раз перевiрив час, тепер на екранi телефону свiтилося «6:17, 3 червня 2013».

«Нормально, всти…» – юнак не встиг навiть додумати свою думку, як раптом вiн зрозумiв, що так занепокоiло його – напис «3 червня».

– Що за чортiвня?! – неголосно вилаявся Дiма, пiсля чого ще раз дiстав телефон i подивився на дату, але нiчого не змiнилося. Вiн точно пам'ятав, що перший iспит у нього вранцi в середу, п'ятого.