Життя як сон. Одна людина – два життя

Тiльки увi снi все було, нiби наяву, словом, як завше останнiм часом. І я все, що там було, пам'ятаю ось так, як нiби це вчора все вiдбувалося. І запитання, якi менi випали там в бiлетi, i тi, якi тут: чотири з них збiглося у мене. Я думав, звичайно, що всi мали б спiвпадати, але збiглися тiльки чотири. А у тебе скiльки iх було однакових?

– А менi звiдки знати? – засмiявся Василь. – Це ж твiй сон, а не мiй. Певно, тобi виднiше.

– Так, – запнувся Дiма, втупившись на своi туфлi. – Точно, ти маеш рацiю.

Просто воно все настiльки реально було, зрозумiй…

– Гаразд, в тiй чи iншiй мiрi я тебе зрозумiв. Але до чого ти ведеш? – Василь досi до кiнця не змiг вловити хiд Дiминих думок.

– Ну, ось послухай, що я думав. Я можу бачити увi снi майбутне, причому, менi здавалося, що доволi точно. А виявляеться, що воно лише схоже на те, що вiдбуваеться насправдi. І те, що я бачу, виходить, не зовсiм майбутне. Тобто, звичайно, майбутне, але трохи iнше, розумiеш?

– Не зовсiм, – задумано сказав Вася, затягуючись сигаретою.

 – Хоча постривай. Ти хочеш сказати, що бачиш майбутне увi снi?

– Я думав, що бачу його, а виявляеться, що це зовсiм не так, – захотiв теж затягнутися Дiма, але цигарка в його руцi вже згасла.

– І?

– І я вже почав навiть планувати, як на цьому можна було б заробити. Для прикладу, на ставках у букмекерiв. Просто якби сьогоднi спiвпали всi питання, то це означало б, що тi речi, якi не залежать вiд мене, вiдбуваються однаково в обох свiтах.

І знаеш, скiльки грошей можна було б пiдняти, якщо тобi заздалегiдь вiдомi хоча б навiть результати футбольних матчiв? Та ми б вже за тиждень стали мiльйонерами! – закiнчив думку Дiма, викинувши погаслий недопалок.

– І коли ти хотiв менi про це сказати? – раптом запитав Василь.

– Та взагалi сьогоднi, якби все це, дiйсно спрацювало.

– А ти гадаеш, що нiчого не спрацювало?

– Та нi ж, в тому-то й рiч, – вiдповiв Дiма i шторхнув ногою невеликий камiнь, який лежав поруч.

 – Звiсно не спрацювало, хiба не бачиш?

– Стривай, – не на жарт зацiкавився iдеею товариша Василь. – Менi здаеться iнакше. Ти ж сам сказав, що чотири з п'яти питань збiглися, хiба не так?

– Так, збiглися, але що з того? – тепер уже Дiма не до кiнця розумiв хiд думок друга.

– А те, що на вiсiмдесят вiдсоткiв все збiглося. Розумiеш, на вiсiмдесят вiдсоткiв! А значить, ми з вiсiмдесятивiдсотковою гарантiею зможемо знати результати iгор.