Вигнання в Рай. Роман

Але ж до чого тут фiлософiя? Для чого всi цi медичнi термiни й процедури, всi цi фiзiологiчнi процеси переносити в храм фiлософii, i з iх допомогою описувати найвищi поривання людського духу? Це все одно що, вибачаюсь за мою грубу селянську термiнологiю, копати граблями, або скородити лопатою. А все, знову ж таки, дуже просто. Все це з того ж самого зерна. Існування духу обумовити iснуванням матерii. Дух породжений матерiею, твердить ця фiлософiя i на доказ своеi правоти наводить всi цi своi медико-фiзiологiчнi осяяння.

Вся ця знаменита сексуальнiсть. Існуе, мовляв, мiж чоловiком i жiнкою статевий потяг. Аякже, звичайно ж iснуе, адже Господь на те iх i створив двома рiзними статями, щоб мiж ними iснував потяг i вiд цього продовжувався рiд людський. Та виявляеться, iснують ще всiлякi збоченцi, яких цей звичайний, природний, визначений Богом, потяг не задовольняе, i неможливiсть задовольнити цю свою неприродну сексуальну потребу вони, бачте, компенсують всiлякими химерними фантазiями на зразок всяких там лiтератур, релiгiй, малярств i тому подiбних сублiмацiй. Ось звiдки вiн взявся, цей загадковий дух, його просто породила неправильна, збочена плоть. В такий же спосiб який-небудь видатний гастроентеролог скоро розвине й поглибить вчення свого колеги сексопатолога Фрейда i пояснить злети людського духу ще бiльш глибинним, ще бiльш фундаментальним, ще бiльш тваринним потягом людськоi плотi – потягом до iжi й питва. Адже, врештi решт, iсти й пити хочуть всi й завжди, причому по декiлька разiв на день, вiд самого народження й до смертi, на вiдмiну вiд, вибачаюсь, бажання зайнятися сексом, яке виникае не в усiх i не завжди, а якщо i виникае, то значно рiдше, анiж бажання добряче попоiсти. І уявiть собi, що знаходяться такi збоченi iндивiди, яким закортить погамувати свою природну потребу в iжi й питвi у якийсь неприродний спосiб, ну хоч би, наприклад, зайнятися канiбалiзмом, або погризти каменюку, хоча це в принципi теоретично й можна спробувати, а що як йому ще захочеться напитися сонця, або проковтнути всесвiт? Єдиний вихiд iз такого становища – сублiмацiя. І все, будь ласка – свiтовi шедеври посипалися зорепадом, адже проковтнути всесвiт мало кому до снаги. Нi, звичайно, я розумiю, що я все дуже спрощую, але, як на мене, на все це й треба дивитися значно простiше, все це не варте такого ускладнення, якого йому надали всi цi горе фiлософи.