Срібні ковзани

Гретель пам'ятала його лише таким, яким вiн став: дивним i тихим, з безглуздим поглядом, що проводжав ii скрiзь, куди б вона не повернулася; але Гансу батько запам'ятався зовсiм iншим: мiцним i веселим, який нiколи не втомлювався носити його на плечах i чия безтурботна пiсня звучала десь зовсiм поруч кожен раз, коли вiн не мiг заснути.

Роздiл III

СРІБНІ КОВЗАНИ

Панi Брiнкер заробляла на життя вирощуванням овочiв, прядiнням, i в'язанням, але цього насилу вистачало, щоб прогодувати сiм'ю. Ранiше вона працювала на баржах, що ходили туди-сюди по каналу i часом впрягались з iншими жiнками в лямку i тягнула буксирний трос паксхейта, який курсував мiж Бруком i Амстердамом.

Але коли Ганс вирiс i змужнiв, то наполiг на тому, щоб самому виконувати таку важку роботу. Крiм того, останнiм часом ii чоловiк став настiльки безпорадним, що йому був потрiбний постiйний догляд. Хоча розуму в нього було менше, нiж у малого дитини, вiн ще мав силу в руках, i панi Брiнкер часом було дуже важко впоратися з ним.

«Ах, дiти! Яким вiн був добрим i надiйним!», Говорила iнодi вона, «а яким мудрим, ну справжнiй адвокат! Сам бургомiстр питав у нього поради, а тепер… яке нещастя! Вiн не дiзнаеться власну дружину i дiтей. Пам'ятаеш батька, Ганс, коли вiн був самим собою – таким чудовим i хоробрим чоловiком – чи не так?»

«Таке неможливо забути, мамо! Вiн знав про все на свiтi, i мiг зробити що завгодно – а як вiн спiвав! Чому ти смiялася i казала, що вiд його спiву можуть танцювати тiльки вiтрянi млини??!».

«Так, я смiялася. Прости мене, Боже! Як же ти все добре пам'ятаеш! Гретель, дитя мое, а ну, швидко забери в'язальну спицю у батька; ще, чого доброго, вiн виколе собi очi, i взуй його. Його бiднi ноги раз у раз холонуть як лiд, але як я не намагаюся, не можу встежити за тим, щоб вiн був постiйно взутий». І потiм панi Брiнкер, то голосячи, то наспiвуючи, сiдала за прядку i маленький будинок наповнювався тихим дзижчанням.

Ганс i Гретель робили майже всю роботу по дому i у дворi.

У теплу пору року дiти день у день збирали торф, лiпили з нього цеглинки i ховали на зиму для опалення. В iнший час, коли не було домашнiх справ, Ганс запрягав коней, що тягли буксир, i iхав по каналах, таким чином заробляючи кiлька стiверсiв[9 - Близько двох центiв – прим. перекладача.] в день, а Гретель пасла гусей для сусiднiх фермерiв.

Ганс майстерно володiв рiзьбленням по дереву, i разом з Гретель вони добре справлялися з роботою в саду.