Пригоди українців у Анталії

А серед бiлого дня – лише тодi, коли Лiдi самiй закортить покохатися в морi.

І все-таки тi два шаленi тижнi залишились у Миколинiй пам’ятi найщасливiшими за останнi кiлька рокiв. Тим бiльше, що пiсля повернення до Киева Лiда, як те не раз бувало, надовго зникла iз його життя.

Із паном Шкурландом на шару не мандрують

Загорiвшись iдеею вiдпочинку за кордоном, Лiда узяла iнiцiативу в своi руки. Годинами сидiла в Інтернетi. Й щоразу, вiдшукавши щось цiкаве на сайтах туристичних фiрм, телефонувала Миколi.

Вiн також не ловив гав. Якось, завiтавши до мiського вiддiлення Нацiональноi спiлки журналiстiв, Микола довiдався, що формуеться група для чергового прес-туру на Анталiйське узбережжя Туреччини.

– Галочко, а чи можна поiхати удвох? – поцiкавився у секретаря спiлки – жiночки рокiв п’ятдесяти, яка, незважаючи на далеко не юний вiк, усе ще зберiгала свою чарiвнiсть.

– Це пропозицiя? – лукаво стрельнула очима трiшки прив’яла красуня.

– Іншим разом, будь ласка, – знiчено вiдказав Микола.

 – А зараз мушу виконувати припис лiкаря – iхати на вiдпочинок iз юною коханкою. Вiн каже, що то найкращi лiки вiд депресii.

– Так тому й бути, – мовила та, кого Микола назвав Галочкою. – Ви не часто iздите, тож можна i удвох. Готуйте сiмсот вiсiмдесят доларiв, i через тиждень – у путь.

– А хiба за прес-тури вже й грошi почали брати? – здивувався Микола. – Я он де тiльки не побував: i у Парижi, й у Брюсселi, i в Торонто, й у Мадридi, навiть у Бангкоку i Пхеньянi. І скрiзь усi витрати брали на себе органiзатори поiздок.

Та ще й у конвертах добовi, чи то пак на кишеньковi витрати, грошi давали.

– Цей прес-тур органiзовують одесити. А iз паном Шкурландом, як ви розумiете, на шару не мандрують. Плата з однiеi людини – триста дев’яносто доларiв. А ще готуйте грошi на вiзи i квитки до Одеси. Бо вилiт на Анталiю звiдти.

Грошi не такi вже й великi. Та й вiдпочинок iз колегами по перу, серед яких, не виключено, можуть трапитися знайомi i навiть друзi, набагато приемнiший, нiж у незнайомiй компанii, – подумав вiн.

І потелефонував Лiдi, щоб припиняла пошуки та готувалася в путь.

Ностальгiя за Стамбулом

У дорогу вирушали з дотриманням сувороi конспiрацii. Адже Лiду проводжав на потяг люблячий чоловiк. Сашко навiть не здогадувався, що у одному купе з його благовiрною iхатиме iхнiй сусiда з третього поверху. Як i заведено у порядних сiм’ях, влаштувавши дружину в купе, чоловiк не квапився виходити з вагона.