Пригоди українців у Анталії

– Навiть не вiриться, що менше нiж за добу я зустрiну Сашу, – мрiйливо говорила вона Лiдi пiсля невеликоi паузи. – Я тебе iз ним обов’язково познайомлю. Це такий мужчина, якi зустрiчаються один раз за все життя. І то не кожнiй жiнцi.

Зоя жила передчуттям зустрiчi з органiзатором прес-туру Олександром Шкурландом, iз яким минулоi осенi подорожувала кораблем у Стамбул. Про ту подорож вона зберегла найприемнiшi спогади. Тож коли пiд час вечерi спиртне розв’язало язики, стала захоплено розповiдати про непростi й ризикованi мандри.

– Пам’ятаете, що дiялося на Чорному й Азовському морях у серединi листопада? – запитально-ствердно говорила Зоя. – Випуски новин на радiо й телебаченнi нагадували тодi оперативнi повiдомлення iз фронтiв: у Чорному та Азовському морях небаченоi сили шторм… У Керченськiй протоцi тоне танкер… Зазнали катастрофи й сiли на мiлину два росiйськi судна… Затонули два кораблi з вантажем металу, грецькi й турецькi суховантажi, двi баржi та морський плавучий кран… Кораблi не витримують вiтру, що досягае тридцяти метрiв на секунду, i хвиль заввишки 4–5 метрiв… Розламався танкер з мазутом… Азовському морю загрожуе екологiчна катастрофа…

– Останне повiдомлення надiйшло у нiч з одинадцятого на дванадцяте листопада, – з героiчним пафосом у голосi, так, нiби заново переживала ту романтичну пригоду, розповiдала Зоя.

 – Саме тодi, коли ми добиралися поiздом до Одеси. А наступного дня по обiдi на теплоходi «Пальмiра» наша група вирушала в круiз за маршрутом Одеса-Стамбул-Одеса. Звичайно, ми ризикували. Але хто б не ризикнув, коли випадае така нагода? Та ще й уперше в життi. Бiльш розважливi, правда, залишилися вдома. А iхне мiсце зайняли 36 таких вiдчайдухiв, як я.

– У призначений час, – вела вона далi, – автобус висадив нас на морвокзалi, бiля пам’ятника маленькому Боделанчику. Так лагiдно називають цю бронзову скульптуру пухленького немовляти справжнi одесити. По провiнцiйному неспiшно вiдбувалися процедури реестрацii, митного контролю та розселення по каютах.

Вже давно пробила година вiдправлення, давно прийняли трап i подали буксир, а «Пальмiра» усе ще не спiшила виходити в море. Так, нiби не хотiла прощатися iз затишним рiдним причалом. Лише на зворотному шляху пiд час прес-конференцii, яку влаштував капiтан «Пальмiри», ми довiдалися, що причиною тiеi затримки був шторм, який розгулявся на шляху нашого корабля. Капiтан навмисне затримав вихiд у море, перечiкуючи, поки вгамуеться стихiя.