На нашем сайте вы можете читать онлайн «Антологія української готичної прози. Том 2». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Ужасы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Антологія української готичної прози. Том 2

Автор
Жанр
Дата выхода
14 ноября 2015
Краткое содержание книги Антологія української готичної прози. Том 2, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Антологія української готичної прози. Том 2. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Моторошна, або готична, проза – зараз один з найпопулярніших жанрів фантастики. Вона має глибоке коріння, але як жанр розквітла в Європі у XVIII сторіччі. Класична готична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янських літератур є те, що надприродне зображується з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.
Том, який ви зараз тримаєте у руках, присвячений готичній прозі ХХ ст. і обіймає творчість письменників, які творили на початку сторіччя, у міжвоєнний період та в діаспорі. Сюди увійшли твори Івана Франка, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Надії Кибальчич, Антіна Крушельницького, Наталени Королеви, Гната Михайличенка, Софії Яблонської та багатьох інших.
Антологія української готичної прози. Том 2 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Антологія української готичної прози. Том 2 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Гора з горою не зiйдеться! – кричав, вiтаючи мене. – От i не вiр же тут бабським повiр’ям! Мене вiд самого рана свербiла права долоня – аж отее ти приiхав. Спасибi! – говорив, трясучи моею рукою. – Спасибi, що не забув про мене i поступив до бiдного пустинника. А я думав, що ми хiба на другiм свiтi побачимося.
– Там своею дорогою, а тут своею, – вiдповiв я, стискаючи його холодну руку.
– Звiдкiля ж ти iдеш? Ага! Певне, вiд своякiв. Мабуть, спiзнився до поiзду. Воно у нас лучаеться дуже часто. Задержують чоловiка вiд снiдання до пiдвечiрку, а потiм пiд нiч пускають на волю Божу.
– Ти вгадав, – i я оповiв йому пригоду.
Вiн слухав, дивлячися на мене лагiдними, голубими очима, якi пригадали менi моi давнi лiта. Не раз глядiли ми отак один на другого щиро й просто, не маючи, що перед собою окривати. Лиш нинi запримiтив я на тих ясних зiницях якусь легку опону з мрii i смутку.
А перше були вони такi яснi та чистi, такi прозорi, як гiрська криниця при дорозi.
– Але чекай! Ти, певно, голоден, а я харчую тебе словами. Марто, Марто! – кликнув, вiдчиняючи до пекарнi в стiнi прорубане вiконце. – Подайте нам чаю, хлiба з маслом та яець, бо маемо голодного гостя. Лиш скоро!
За пiдвечiрком не могли ми наговоритися. Школа, товаришi, учителi, чого то ми не переговорили за ту коротку годину! Показалося, що багато з товаришiв померло, i то таких, що думали якнайдовше жити.
«А деяким, – замiтив мiй товариш, – уже й жiнки померли».
Я не вiдповiв нiчого, лиш завзято взяв гризти суху, як старе лице, поморщену булку. Думаючи над тим, як би вiдвернути розмову вiд немилоi теми, почув я в сiнях важке ступання, якби двi довбнi по пiдлозi били. Потiм клямка так жалiбно заскрипiла, якби ii коваль клiщами вiдривав, i в iдальню увiйшла Марта, велика, груба вiдцвiтаюча жiнка.
Я понурив голову над чарку мутного чаю, але чув на собi, як народ каже, якiсь недобрi очi.
– Єгомость! А що буде з вечерою? Поштар не привiз м’яса.
– Ну, то зарiжте курку, – вiдповiв коротко господар, а з його голосу i з рухiв видно було, що хотiв ii позбутися як-найскорше.
Марта ще раз глянула на мене i на нього, обернулася i вийшла, замикаючи з такою силою дверi, якби iх нiхто бiльше не мав вiдмикати.
– Ну, ну! І ми так ненадiйно стрiнулися. Ще раз дуже тобi дякую, що поступив до мене. Зробив ти менi велику приемнiсть.











