Антологія української готичної прози. Том 1

У цих краях панують вiтри i незвичайна спека, сонце випалюе не тiльки ниви, але i трави в низьких ярах, та так, що немае випасу, i влiтку худоба без пашi i води. Я працював багато рокiв, копаючи цi ями i рови, саджаючи дерева i кущi, щоби затримати вiльгiсть; i вже багато зробив, вода з мого саду, розливаючись далi, забезпечуе потреби околицi i мiстечка Теплика. Чоловiк, який незмiнно йде до мети, не тiльки землю, але i атмосферу може змiнити.

Так оповiдаючи, ми вийшли на вiдкритiшу мiсцевiсть в другiй частинi саду i зупинилися бiля квадратного ставка, що мав ушир i вздовж бiля десяти сажнiв, а прозора вода була темно-жовтоi барви, наче задимлений топаз.

– Тут формуються мiнеральнi води, – продовжував розповiдь господар, – хоч вони темно-жовтоi барви, але прозорi, як найчистiший кришталь, i нема в них тих страшних iстот, якi можна побачити через збiльшувальне скло в кожнiй краплi звичайноi води.

Дiзнавшись, що я зiбрався до Одеси, господар сказав, що хотiв би передати через мене якусь невеличку рiч.

– З великою охотою, коли не займе багато мiсця.

Пан Гайнар покликав до себе хлопця i наказав йому принести чотири маленькi пляшечки i паперовi пуделка, згодом повiв мене у глиб яру, де у затiнку з-пiд пагорба витiкали два чистi струмки, немов двi стрiчки з чистого срiбла, i за кiлька крокiв знову ховалися пiд землею. Спочатку вiн наповнив двi пляшечки з одного струмка, сипнув якихось порошкiв – i вода раптово стала сапфiровоi барви, згодом з другого струмка наповнив iншi двi пляшечки, куди сипнув iншого порошку, вода набрала красивоi кармiновоi барви; потiм добре закоркував усi чотири пляшечки i подав менi зi словами:

– Коли будеш в Одесi, познайомишся там з панам Рильцем.

То чоловiк вельми учений, присвятив свое життя дослiдженню таемниць природи. Я посилаю йому двi пляшечки цiеi кольоровоi рiдини, а двi з такою ж водою вiзьми собi. Ця вода дуже корисна i велика у нiй таемниця ховаеться. Проте довiдаешся про це не вiд мене, а вiд пана Рильця.

Залишивши украiнськi степи, я помандрував на Подiлля, а звiдти добрався до Чорного моря, до самоi Одеси. Вiдшукавши пана Рильця, я повiдомив йому, що привiз гостинець вiд Гайнара.

– О-о‚ цi кольоровi води менi вельми потрiбнi, – втiшився вiн.

Будинок пана Рильця стояв за пiвверсти вiд мiста, весь оточений акацiями.