Антологія української готичної прози. Том 1

Мрiйник Северин

Був вiн одним iз кращих учнiв, любили його вчителi, вiн часто дiставав нагороди, мав велике бажання вивчати iноземнi мови i вже оволодiв кiлькома. А читав найбiльш поезiю: iдилii Теокрiта,[11 - Теокрiт (кiнець ІV ст. – перша пол. ІІІ ст. до н. е.) – старогрецький поет, заснував жанр iдилii. Окремi його твори переклав поет Симон Шимонович (1558–1629) – польсько-украiнський поет-гуманiст, який мешкав у Львовi.] Геснера,[12 - Геснер Соломон (1730–1788) – швейцарський поет i художник‚ автор збiрникiв «Ідилii» в прозi (1756) i «Вiршi» (1762).

] Шимоновича його геть зачарували. Всюди вiн бачив Аркадiю, а всi люди в його уявi були наiвними i щирими пастушками. Коли вiн виходив на прогулянку за мiсто, то в струмках бачив наяд, на лугах стрибали нiмфи, а в затiнку дерев з-пiд зеленого вельону усмiхалися йому дрiади. Словом, скрiзь зустрiчав вiн стародавнiй золотий вiк грекiв. Не знав, що то е бiда на свiтi, був завжди веселий сам i веселив iнших.

Одного разу, коли вчителi з учнями, оглядаючи музей з рiзними чудовими речами i картинами знаменитих художникiв, зупинилися перед Дерев’яним Дiдком, заговорили з ним, Северин, наловивши повну жменю мух, пiдбiг туди i спитав у Дiдка:

– Вгадай, Дiду, що в мене в руцi?

Дiдок похитав головою i вiдказав:

– О нещасний! Ти будеш вигнаний з раю своеi мрii, пiдеш кам’янистою дорогою i нiкчемнi комахи в образi страховищ гнатимуться за тобою.

Северин випустив мух, розсмiявся i побiг.

Пiсля курсу наук Мрiйник залишив мiсто, вилетiв у свiт, як пташка з клiтки, коли весна вбирае луги i дерева пахкими барвами.

І вiн, бiдний, думав, що ця весна буде йому вiчною. Але як швидко настала похмура осiнь!

Спочатку тiльки в уявi бачив чудових богинь на лугах i в гаях, нарештi зустрiв iх i наяву. Це була панна Аделя, з маетком, красива‚ з гарними манерами. Цiй особi Северин вiддав серце, i Аделя стала його единою мрiею. Любов тривала роки чотири. Не буду тут описувати щасливi i нещасливi хвилини; цi iсторii завжди схожi одна на одну, хоча i зображають iх рiзнi письменники по-рiзному.

Не буду нi хвалити, нi ганити жiнок, адже всi дочки Єви такi i мусять бути такими, якими iх створила природа. Скажу тiльки, що гадюка золота i гордовитостi огорнула Аделю, вона зрадила Северину i вийшла за iншого.

Перша любов, до того ж нещаслива, – щонайвища наука, пiсля якоi чоловiк з увагою починае читати книгу свiту, таемницi серця, стосунки друзiв i близьких.