Антологія української готичної прози. Том 1

Духи вогнистi

Один юнак на iм’я Альберт‚ маючи кiлька тисяч талярiв спадку по своiх родичах‚ але не маючи досвiду, що грошi легко витратити‚ а добути важко‚ не ощаджував нiчого, полюбив iгри i забави‚ а незабаром побачив, що його шкатулка‚ як тiло без душi. А там i приятелi зникли i зостався вiн сам.

Його кохана панна Мальвiна керувалася однiею життевою iстиною: серце можна офiрувати тому‚ до кого линуть твоi почуття‚ але руку – тiльки тому‚ хто мае маеток.

Зазнавши перших у життя розчарувань‚ Альберт засумував.

Якось вiн забрiв до густого лiсу; там блукаючи в тiнi високих сосен вiд важкого смутку перейшов до розпачу:

– О! Якщо е злий дух, – сказав сам собi, – який збагачуе людей, коли б менi помiг вiн хоч тимчасово‚ то я б поклонився зараз йому.

Ледве це промовив, бачить, що хтось сидить пiд деревом на гнилiй колодi, зросту великого, нiс довгий, гострий, обличчя щупле, рум’яне, борода i волосся на головi червоноi барви, вбрання хоч i вилиняле‚ однак вiдсвiчувало червоною фарбою.

З тривогою зиркаючи на нього‚ Альберт мовчки стояв.

– Я помiтив твiй смуток, – сказав незнайомець‚ – i готовий зарадити. Чого потребуеш?

– Кращого життя‚ бо мушу терпiти нужду‚ через яку мене приятелi зрадили‚ а наречена вiдцуралася.

– Поклонися мороку‚ i дух вогню буде тобi служити‚ поверне тобi золото i приятелiв, будь хитрим‚ бо слабiсть натури згубить тебе.

– Що я повинен зробити‚ аби дух менi служив?

– Слухай i виконуй мою раду. Добудь краплю кровi зi свого пальця. Та одна-едина крапля може наповнити гадюку отрутою. Іди зараз з тою кров’ю он туди на гору. Там живе вуж, який колись хотiв убити дитину‚ але крик матерi його так перелякав‚ що вiн всю отруту свою загубив‚ i тепер iншi вужi ним гордують. Вiдтодi вiн блукае самотою. Пiзнаеш його легко: жовтий хвiст свiдчить про ослабленi сили. Дай ковтнути йому краплю кровi‚ то враз набуде отрути i сил набереться.

А потiм iди за ним, вiн дасть тобi свою мудрiсть i багатство, побачиш духа в кожнiй iскорцi вогню, а слугою твоiм буде Нiкiтрон.[13 - Нiкiтрон – один з восьми злих духiв, iмена яких: Ярон‚ Ірон‚ Кiтрон‚ Нiкiтрон, Фарон, Фаразон‚ Лiдон, Столiдон.] На перший твiй поклик вродиться з полум’я.

Сказавши це, незнайомець встав i подався у гущавину та зник з очей.