Кандід: Філософські повісті (збірник)

Вольтер був захоплений театром до нестями: упродовж цiлого свого життя вiн писатиме для театру; усюди, де лишень перебуватиме, органiзовуе театр, в якому ставить своi п’еси, в них грае. Bольтер намагався зробити iз трагедii виставу, вилучивши з неi психологiчний момент Корнеля та Расiна. Вiн хоче вразити уяву декорацiями, схвилювати глядача драматичними сценами, викликати його подив екзотичними сценами та романтичними ситуацiями. Вагоме мiсце вiн надавав i голосовi акторiв, який був носiем авторськоi думки, закликав до релiгiйних та полiтичних почуттiв С.

Артамонов, автор вступноi статтi до однотомника Вольтера у серii «БВЛ», зазначае, що «упродовж шiстдесяти рокiв Вольтер написав тринадцять трагедiй, дванадцять комедiй, велику кiлькiсть лiбрето, дивертисментiв, загалом – п'ятдесят чотири п'еси».[4 - Артамонов С. Вольтер / Вольтер. Орлеанская девственница. Магомет. Философские повести. – М.,1971 – С. 15] У наступнi роки розпочинаються його мандрiвки «вiд замку до замку» – Сюллi, Ле Брюель, Юссе, Рiшелье. Усе частiше його погляди спрямованi на Англiю – його урочисто приймають в англiйському посольствi, вiн вiдправляе своi вiршi англiйському королю. Можливо, мае намiр зробити дипломатичну кар'еру, та все ж таки продовжуе шукати щастя у високiй лiтературi. Хоче стати Гомером або Вергiлiем, якого бракуе Францii, написавши пiсля невдалих спроб Ронсара i Шапелена свою «Генрiаду» – полемiчну епопею, спрямовану проти фанатизму католицькоi Лiги. Перше видання цього вмiлого наслiдування (1723), в якому Вольтер проголошував концепцiю просвiтницького абсолютизму та активного, дiяльного монарха, який сприяе просвiтництву, викликае справжнiй ентузiазм. Сюжетом для цiеi нацiональноi епопеi Вольтер вибрав останнi епiзоди релiгiйних воен, якi привели Генрiха IV на французький трон. Король Генрiх IV видавався йому досить значною особою, щоб стати героем епопеi, а релiгiйнi вiйни давали йому нагоду висловити слова похвали релiгiйнiй толерантностi. Перше видання мiстило нападки проти церкви, релiгii та полiтичних iнституцiй Францii. У виданнi 1728 року деякi надто гострi пасажi були пом'якшенi. У «Генрiадi», що складаеться з шести пiсень, змальовуванi подii е або iсторичними (облога Парижа, убивство Генрiха III, захист Лiги), другi – неймовiрними (поява св. Людовiка, мандрiвки Генрiха IV на небо i в пекло), третi – алегоричними (iнтриги Полiтики, Фанатизму i Любовi). Завдяки своiм лiтературним успiхам вiн наближаеться до королiвського двору.