Кандід: Філософські повісті (збірник)

] Листи викликали справжнiй переполох: розповiдаючи про Англiю, Вольтер висмiював у них французький клiр та iнституцii французькоi монархii Особливу реакцiю викликае додаток про «Думки» Паскаля, в якому вiн займав чiтко антирелiгiйну позицiю Це була «перша бомба» проти старого режиму У перших семи листах Вольтер розглядае поширенi в Англii релiгii та секти Далi (листи 8 – 10) автор аналiзуе державний устрiй краiни, який забезпечуе особисту свободу ii громадян У наступних листах (12–17) письменник викладае основнi засади фiлософи Бекона, Локка i Ньютона, оголошуючи себе прихильником iхнього матерiалiзму та детермiнiзму У листах 18–24 Вольтер прискiпливо розглядае англiйську лiтературу Вважаючи англiйську драматургiю надто грубою, позбавленою смаку, вiн зазначае, що лiтератори й актори в Англii користуються свободою та пошаною, спричиненими iснуючими у краiнi свободою совiстi i свободою слова взагалi Повернувшись до Францii (у кiнцi 1728 – на початку 1729), вiн використовуе своi знання англiйськоi мови Намагаеться вкласти у своi трагедii щось iз шекспiрiвськоi енергii, опрацьовуючи тему тиранськоi влади: «Брут» (1730), «Заiра» (1732), яка стане трiумфом автора i в якiй автор намагався адаптувати «Отелло» до французькоi сцени (у цьому творi Вольтер пов'язав проблему влади з проблемою толерантностi i засудженням релiгiйного фанатизму); «Аделаiда з Гуесклiна» (1734) з використанням iсторii середньовiчноi Францii; «Смерть Цезаря» (1735); «Алзiра чи американцi» (1736) – запозичення з iсторii Америки.

Особливо цiкавим е те, що саме у той час вiн дебютуе як прозаiк: дотепер вiн не був прозаiком, вiн хотiв бути лише поетом. Вольтер публiкуе «Історiю Карла XII» (1731), драматичну, але також i фiлософську iсторiю, роботу над якою продовжував в Англii. В нiй автор протиставляе войовничому героевi «справжнього видатного дiяча» (Петра Першого). Працюючи над втiленням своеi думки про те, що iсторiя робиться самими людьми, письменник ретельно вивчив об’емну наукову i мемуарну лiтературу. Вольтер розподiляе свiй час мiж Парижем i римом, де зустрiчаеться з панi де Верньер, привiтним Сiдевiлем та фiлософом Формонтом. а у червнi 1733 року вiн зустрiчае панi дю Шатле i починае з нею спiвпрацю, яка обiрветься смертю «божественноi Емiлi».

Криза, викликана «Фiлософськими листами», остаточно поставила Вольтера у ряд пiдозрiлих письменникiв. Книговидавець Жор випускае у свiт книгу, яка вже була надрукована кiлька мiсяцiв тому (квiтень 1734 р.). Спалахуе величезний скандал.