Вавилонська царівна

Останнiм з'явився цар скiфський. За ним iшли тiльки вибранi воiни, озброенi луками i стрiлами. За коня йому був чудовий тигр, якого вiн сам приборкав i який заввишки був такий, як найкращий персидський кiнь. Велична й iмпозантна постава цього державця затьмарила його супротивникiв; його бiлi оголенi м'язистi руки, здавалося, згинали вже лук Немврода.

Спочатку трое володарiв простерлись ниць перед Белом i Формозантою. Єгипетський фараон подарував царiвнi двох найкращих нiльських крокодилiв, двох гiпопотамiв, двох зебр, двох египетських щурiв i двi мумii та книги великого Гермеса,[10 - Гермес – тут грецька назва египетського бога Тота, якого вважали засновником наук i мистецтва Йому приписували понад 30 тисяч книг.

] якi вважав за найрiдкiснiший скарб на землi.

Цар iндiйський подарував iй сто слонiв, на кожному з яких була визолочена башта, i поклав iй до нiг «Веди»,[11 - «Веди» – збiр давньоiндуських релiгiйних гiмнiв, iхнi священнi книги] писанi рукою самого Ксакi.[12 - Ксакi – перекручене Шак’ямунi, одне з iмен Будди.

]

Цар скiфський, що не вмiв нi читати, нi писати, подарував iй сто бойових коней, укритих чапраками iз шкур чорнобурих лисиць.

Царiвна спустила очi перед своiми поклонниками i грацiозно й гiдно уклонилася iм.

Бел звелiв одвести цих державцiв до призначених для них тронiв.

– Чом не маю я трьох дочок? – сказав вiн iм. – Я зробив би сьогоднi щасливими шiсть осiб.

Потiм вiн звелiв тягти жереб, кому першому випробувати лук Немврода.

У золотий шолом укинули iмена трьох претендентiв. Першим вийшло iм'я египетського фараона, потiм iм'я iндiйського царя. Цар скiфський, глянувши на лука й на суперникiв, не шкодував, що буде третiм.

Поки лагодилися до цiеi врочистоi спроби, двадцять тисяч пажiв i двадцять тисяч молодих дiвчат розносили прохолоднi напоi помiж лавами глядачiв. Увесь свiт визнавав тодi, що боги створили царiв тiльки на те, щоб вони повсякчас влаштовували учти, аби лиш учти тi були рiзноманiтнi; що життя людське надто коротке, щоб його якось iнакше використовувати; що судовi процеси, iнтриги, вiйни, суперечки жерцiв, якi виснажують людське життя, е речi безглуздi й жахливi; що людина народжуеться тiльки для радостi; що вона не кохалася б так пристрасно й стало в розвагах, коли б не була створена для них, що суть людськоi натури полягае в тому, щоб звеселяти себе, i що все iнше е божевiлля.

Цю чудесну мораль заперечували завжди тiльки факти.