Кандід, або Оптимізм

] i спитав:

– Чого ви прийшли сюди? Чи маете ви для того поважну причину?

– Немае наслiдку без причини, – скромно вiдповiв Кандiд, – усе пов'язано мiж собою, i все скероване на краще. Треба було, щоб мене прогнали з-перед очей Кунiгунди, щоб я пройшов пiд шомполами; треба, щоб я просив на хлiб, поки не зможу його заробити; все це не могло бути iнакше.

– Друже мiй, – спитав промовець, – чи вiрите ви, що Папа е антихрист?

– Я про це ще нiчого не чув, – вiдповiв Кандiд, – але чи антихрист вiн, чи нi, а в мене немае хлiба.

– Ти не гiдний його iсти, – мовив той, – геть, нiкчемо! Геть, нещасний! Не обридай менi!

Жiнка оратора, вихилившись з вiкна i побачивши людину, що мала сумнiв – антихрист Папа чи нi, вилила йому на голову повний… О небо! До якоi надмiрностi веде релiгiйний запал у жiнок!

Один чоловiк, що зроду не був охрещений, добрий анабаптист[14 - Анабаптисти – християнська секта, що заперечувала хрещення немовлят, уважаючи, що хрестити можна тiльки дорослих За часiв Вольтера анабаптисти мали право вiльного перебування в Голландii.

] на ймення Жак, бачив, як жорстоко й ганебно повелися з його братом, двоногою iстотою без пiр'я i з душею; вiн повiв його до себе, почистив, дав йому хлiба й пива, подарував два флорини i навiть хотiв дати йому роботу на своiй фабрицi персидських тканин, що виробляються в Голландii. Кандiд, низенько вклонившись, сказав йому:

– Учитель Панглос говорив правду, що все йде на краще в цьому свiтi, бо я бiльше зворушений вашою надзвичайною великодушнiстю, нiж жорстокiстю того добродiя в чорнiй мантii та його дружини.

Другого дня, гуляючи, вiн зустрiв жебрака, геть укритого гноянками, з мертвими очима, виразкою на носi, перекривленим ротом i чорними зубами, що говорив глухо, змучений нестерпним кашлем, вiд якого вiн щораз випльовував по зубу.

Роздiл четвертий

Як Кандiд зустрiв свого колишнього вчителя фiлософii доктора Панглоса i що з того сталося

Кандiд, схвильований бiльше спiвчуттям, нiж жахом, вiддав цьому страшному жебраковi тi два флорини, що дiстав вiд чесного анабаптиста Жака. Примара глянула на нього пильно, заплакала i кинулась на шию. Зляканий Кандiд вiдступив.

– Леле! – сказав нещасний другому нещасному.