Конотоп над Єзучем

Посеред ночi пiдняли собак, знову годували iх рибою. Собаки пiдняли лемент за рибу, погоничi ловили вожака упряжки за шлейку i бiгли поряд. Десять собак мчали за вожаком. Собача валка мчала по льодах. Погоничi зiскочили на верх поклажi i крутили довгi жердини над собачими спинами, вимагаючи послуху, але собак не били.

Навкруг простиралось море бiлих снiгiв. Стояла мертва тиша. Десь збоку, з високоi кручi, долинув високий звук, завивав вовк. Згодом до нього приеднались два чи три iншi голоси i нарештi завила вся зграя.

Вовки мчали за собачою валкою. Із заднiх саней севрук Мина скинув у зграю двох ягнят i половину теляти. Вовки вiдставали, але iх вожак був затятий, бiг поряд i дiстався першоi упряжки. Собаки вибивались iз сил, пiна летiла iз ротiв, чулось лише гарчання. Харитон вихопив смолоскип, викресав вогню i жбурнув пiд ноги вовку-вожаку. Вовки сiли на хвости i вили, але позаду iхав Бурляй i кинув iм ще одне ягня. Сейм упадав до Десни, валка рiзко повернула на пiвдень. Тривожна зимова нiч залишилась позаду. Новий ранок розпочинався промiнням, снiг iскрився. Чернiгiв був уже близько.

Ще здалеку виднiлись пiд Чернiговом намети купцiв. Курiлися дими вiд багаття. Сани-розвальнi з поклажею стояли рядами, а позаду рядiв погоничi годували коней. Це були купцi з далеких пiвнiчних земель. По Днiпру, iз Смоленська i Любеча, привозили пушнину чорнобурок, серебристого горностая, п’ятнистоi рисi, рижоi росомахи.

З берегiв Варяжського моря прибували, незнанi у Сиверськiй землi, рiдкiснi товари: морський кришталь, бивнi моржiв, роги оленiв, китовий ус, вироби з металу.

Валка iз Глухова зупинилась поряд iз такими ж сиверянами, як i вони. На березi Десни уже декiлька днiв стояли купцi iз Путивля та Липовецька. Глухiвський староста Харитон давав розпорядження:

– Бурляй, став намет поряд з путивльськими! А я пiду по рядах та огляну товари.

Перший ряд купцiв проходив по-пiд стiнами Чернiгова. Другий ряд саней та наметiв стояв проти першого. По серединi лишався широкий прохiд, по якому змогли б проiхати конi з товаром.

Виставивши товар, купцi ходили мiж рядами та оглядали прибулий товар. Вони приглядались та прицiнялись до потрiбних речей, домовлялись про обмiн товарами.

Тут, у рядах, оглядали та перевантажували товари з одних саней на iншi. До ХІІ столiття Киiвська Русь не мала своеi монети, яку б використовувала у торгiвлi. Але при княжому дворi iснувала традицiя нагороджувати воiнiв або бояр «золотою гривнею». «Гривню» кували ковалi.