Конотоп над Єзучем

Конотоп над Єзучем

Антон Гайдук

Все, що може створити людина, вона може його i зруйнувати. Городище бiля Конотопки стояло майже чотири столiття (вiд ХІІІ до ХVІІ). У 1640 роцi поляки укрiпили його земляними валами i окопами, звели дерев’янi споруди. Через два роки, а може i через три роки великоi працi, постала неприступна фортеця Конотоп. Та вже у 1663 роцi жадоба помсти привела короля Польщi пiд конотопськi мури. Вiн привiв вiйсько польських жовнiрiв i найманих нiмецьких рейтерiв, якi руйнували i палили.

Конотоп над Єзучем

Антон Гайдук

© Антон Гайдук, 2019

ISBN 978-5-0050-7464-5

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

І

КОЧОВІ НАРОДИ

На високiй скелi над морем стояв кремезний чоловiк з довгим чубом та величезним списом у руках. Внизу, у нього пiд ногами, шумiло сине море. Хвилi били у пiднiжжя скелi i котились назад. Морськi чайки безупинно зойкали: чи то тужили за загиблими у морi, чи закликали смiливця у мандри по водах.

Безкiнечна широчiнь моря притягувала погляд.

    Чоловiк на скелi повернув голову убiк i вдивлявся у степ. Його тiло, до половини голе, засмагло на сонцi до чорноти, м’язи на грудях та на руках напружились i вигравали силою, русе волосся випалило нещадне сонце пустель i зробило його рудим. Лише очi не змiнились. Сiрi та лагiднi – вони були бiля нiчного багаття; сiрi та жорстокi – пiд час битви. Це був скiфський воiн по iменi «Скiф». Вiн прощався iз морем, прощався зi степом.

По пiвнiчному узбережжi Теплого моря, яке у грецьких писаннях називалось «Понт Євксинський», а пiзнiше мореплавцi назвали Чорне море, розстилались степи вiд Дону до Днiпра (стара назва Борисфен). Ковилi в зрiст людини вкривали цi степи суцiльним килимом. Вiд вiтру ковилi шумiли та гойдались, утворюючи хвилi на поверхнi, мов у морi. Цi степи для кочiвникiв-скiфiв були i домiвкою, i державою. Та зi Сходу, вiд великоi рiки Ітиль (нинi Волга), прийшли орди азiатських кочiвникiв, що називали себе «готи».

У безперервних сутичках «готи» тiснили скiфiв, забрали iхнi отари та гурти худоби. Скiфи вiдступили за Днiпро. Люди гинули, залишився невеликий загiн.

Мудрий та вiдважний вожак скiфiв «Скiф» повiв залишки свого племенi вiд Днiпра до рiчок Інгулець та Рось, а далi рушили на пiвнiч, де стояли первозданнi лiси, а болота перекривали до них пiдступи. Новi завойовники степiв «готи» пересувались на конях i на верблюдах.