Романи

І нiби на пiдтвердження цих слiв Фрiда кинулася К. на шию, почала пристрасно його цiлувати, так нiби в кiмнатi бiльше нiкого не було, i, не випускаючи його з обiймiв, з плачем упала перед ним на колiна. К. обома руками погладив Фрiду по головi i запитав господиню:

– Ви вважаете, я маю рацiю?

– Ви чесний чоловiк, – сказала господиня, в ii голосi також бринiли сльози, вона виглядала трохи втомленою й важко дихала, але знайшла в собi сили продовжити: – Тепер вiд вас вимагатимуться тiльки якiсь гарантii, що iх ви маете дати Фрiдi, бо хоч би якою високою була моя думка про вас, ви все-таки чужинець, нiхто не може порекомендувати вас, про ваше попередне iснування в нас тут нiчого не вiдомо.

Гарантii необхiднi, пане землемiр, ви ж самi визнали, що Фрiда так багато втрачае через стосунки з вами.

– Так, так, звичайно, гарантii, – сказав К. – Найкраще буде дати iх у присутностi нотарiуса, хоча тут можуть утрутитися i якiсь iншi графськi служби. До речi, я обов’язково мушу ще перед весiллям залагодити одну справу.

Для цього менi необхiдно поговорити з Кламмом.

– Це неможливо, – сказала Фрiда, встала i притислася до К. – Що за дивна iдея!

– Це необхiдно, – сказав К. – Якщо я не можу досягнути цього самостiйно, ти мусиш менi допомогти.

– Я не можу, К., я не можу, – сказала Фрiда. – Кламм нiколи не розмовлятиме з тобою, як ти тiльки мiг подумати, що вiн з тобою розмовлятиме!

– А з тобою? – запитав К.

– Також нi, – вiдповiла Фрiда. – Нi з тобою, нi зi мною, все це абсолютно неможливо.

Вона повернулася до господинi, розводячи руками:

– Ви тiльки послухайте, панi господине, чого вiн вимагае.

– Ви – егоiст, пане землемiр, – сказала господиня, i було страшно спостерiгати, як прямо вона сидить на своему стiльцi, заклавши ногу на ногу, могутнi колiна проступають крiзь тонку спiдницю. – Ви вимагаете неможливого.

– Чому це неможливо? – запитав К.

– Я поясню вам, – сказала господиня таким тоном, нiби це була з ii боку не остання послуга, а перше покарання.

– Це я вам радо поясню. Я не маю нiякого вiдношення до Замку, я звичайна жiнка i господиня в заiздi найнижчого класу. Можливо, не зовсiм найнижчого, але майже. Тому, ймовiрно, ви й не вважатимете мое пояснення вартим уваги, але я немало бачила в життi, зустрiчалася з багатьма людьми i несла важкий тягар господарки лише на своiх плечах, бо хоча мiй чоловiк i дуже милий, але хазяйнувати вiн не вмiе i нiколи не збагне, що таке вiдповiдальнiсть.