Острів кохання

Анна втекла з роботи ранiше, щоб устиг-нути зiбратися. Удома прискiпливо вибирала сукнi. Яку ж одягти? Довгу синю або чорну? Чи оцю бiлу мереживну? Нi, нехай буде проста чорна, яка завжди виручала. Хвилями волосся падало на плечi, а кiлька пасом Анна заколола ажурним метеликом, увиразнила вуста яскравою помадою. Високi пiдбори зробили ноги Анни ще стрункiшими. Накинувши бiле пальто i вхопивши маленьку сумочку, жiнка усмiхнулася своему вiдображенню у дзеркалi – непогано… Додала кiлька крапель парфуму на тонкi зап’ястя.

Хутко вибiгла.

Таксi вже чекало. Анна приiхала до ресторану першою. Сьогоднi компанiя вечеряла в одному зi столичних стейк-хаусiв. Анна отримала повiдомлення вiд Жульена: «Будемо за п’ять хвилин». Ідучи до столика, жiнка ловила на собi погляди чоловiкiв-вiдвiдувачiв. Маленька чорна сукня iдеально пiдкреслювала фiгуру Анни, довге волосся гойдалося на ходу, метелик виблискував у волоссi, додаючи образовi романтичностi.

За хвилину у простiр ресторану ввiрвалися голоси Жульена та його друзiв.

І жвава французька вiдлунням зазвучала у всiх куточках залу. Анна не могла стримати усмiшки, бо Жульен i його друзi виглядали такими щасливими. І хоч жоден iз них не заснув минулоi ночi, утома нiяк не позначилася на iхнiх безтурботних обличчях.

Жульен пiдiйшов до Анни i нiжно поцiлував ii у губи. Того вечора пили багато вина, замовляли соковитi стейки. Точилася жвава весела розмова. Поруч Анни сидiв найближчий друг Жульена – Нiколя. Нiколя та Жульен товаришували ще з дитинства, разом пiдкорювали холоднi та суворi французькi Альпи.

Як i бiльшiсть друзiв, Нiко став професiйним тренером та iнструктором з альпiнiзму в мiстечку бiля пiднiжжя Монблану. А Жульен був iз тих небагатьох, хто наважився вирватися з долини.

Вiн народився у працьовитiй сiм’i француза й нiмкенi, серед гiр, на територii колишнього герцогства Савойя. Мати Жульена – вiсiмнадцятирiчна юна бунтарка, втекла вiд своiх батькiв, вийшовши замiж за француза без благословення рiдних.

Жульен завжди жив у атмосферi гiр. І те, що для будь-кого iншого могло бути небезпечним, для нього стало нормою ще в дитинствi. Жульен виявився малокерованою дитиною. Його шалено любили батьки, хоча нiколи не мали достатньо часу для його виховання. Вони самi були ще занадто молодi, аби повнiстю присвятити себе первiстку.

Гiрське мiстечко жило своiм життям: спортивнi розваги, нiчнi вечiрки i шаленство молодостi.