Острів кохання

Московськi вродливицi з цiкавiстю поглядали на молодого красеня, який розмовляв росiйською злегка грасуючи. А Жульен iз цiкавiстю дослiджував мiсто та вивчав його звичаi. За кiлька рокiв вiн пристойно вивчив мову, став частим гостем у розважальних закладах. Не обiйшлося й без любовних пригод. Не одна красуня прагнула пiдкорити серце Жульена. Проте жоднiй з них це так i не вдалося.

У Киевi Жульен почувався вiльно i впевнено. Адже нiхто з його друзiв не володiв нi росiйською, нi украiнською. Вечiр був у розпалi.

Червоне вино лилося рiкою, але французам до цього не звикати. Жоден не мав навiть легких ознак сп’янiння. Здоровi молодi серця качали кров по артерiях, змiшуючи ii з вином. Анна тiшилася з того, що була единою жiнкою в цiй компанii. Давно не вiдчувала вона стiльки уваги водночас. Однак, коли хтось iз друзiв клав руку на ii плече, його охолоджували синi очi Жульена.

Вечiр добiгав кiнця. Молодi французи продовжили розважатися у нiчному мiстi. А Жульен другу нiч поспiль залишався iз Анною.

Вiн попрощався з друзями. Наступного дня вони поверталися до Францii.

А Жульен мав летiти до Бiрми, де розпочинав свiй новий проект iз ресторанного бiзнесу. Анна зачаровано слухала розповiдь Жульена про нову краiну i нових людей. Нiколи ранiше Анна не чула про Бiрму. Жульен вважав, що знайомство з цiею краiною не стало випадковiстю. Як i iхня зустрiч теж не була випадковою. Так вважала й Анна. Вона вiрила у те, що хоч у кожного свiй шлях i призначення, приходить й зоряний час для двох.

Може, це i е iхня доля.

Короткоi прощальноi ночi закоханi майже не спали, даруючи одне одному нiжнi пестощi. Урештi Жульен знесилено задрiмав, а вона так i не закрила очей нi на хвильку. Вдивлялась у таке вже рiдне обличчя…

Близько шостоi ранку Анна поцiлувала Жульена у теплi повiки. Прийшов час збиратися на лiтак. Дорогою Жульен нiжно стискав руку Анни у своiй, пригортаючи жiнку до себе. Вона засипала його питаннями про Бiрму, про подальшi плани. Для неi все це стало вiдкриттям – його шлях.

Європейська бiзнес-освiта, робота в Росii. Спочатку Санкт-Петербург, а потiм – Москва. І тепер така далека i незвичайна Бiрма.

Жульен довго не мiг вiдпустити Анну зi своiх обiймiв в аеропорту.

– Чекатиму на тебе в Янгонi. Приiзди, як зможеш, – прошепотiв вiн. Ще раз обiйняв Анну, палко поцiлував:

– Ну все, йди, бо я спiзнюся на лiтак…

Анна, не оглядаючись, побiгла до машини, хоча все ество ii тяглося до Жульена.