Суворість

Бог i непримиримiсть

Ми – Нацiя, сузiр’я мiлiонiв,

Ми – серце воль, ми – буйна кузня сили,

Що розсипае блиски, що як громи-стрiли,

І думцi не догнать тих громiв-перегонiв, —

Ми – Нацiя, сузiр’я мiлiонiв!

Вiд нас, звиваючись, ростуть залiзнi руки,

Бескиди торсають, глухi лани зорали,

І дзвiнко б’ють сусiд у груди мiднi, —

Ми – Нацiя! Злились усi хорали,

Ми – Нацiя! Усi – в один побiдний!

Куди завзятих лиць полив’янii лави,

Куди женетеся пiд прапорами слави?

Ми – Нацiя! Ми килими колонiй

Розкидали йдучи, верховодимi шалом.

Глухi в нас – шоломи. Мечi нам – як долонi.

Бог i Непримиримiсть! – Ми ж е Божим валом!

    (1921)

Святий Юрiй

Нацiе, народжена з огня,

Нацiе, великая, молись, —

Яснозбройний Юрiй, як колись,

Осiдлав могутнього коня;

Мов лавина бiла поплила,

Гуркiт скель ляка малi серця,

Розбiгаеться отрутна мла

Вiд промiння дивного лиця;

Нацiе, народжена з огня,

Ось прийшов твiй Юрiй, мов воскрес,

Стримуе могутнього коня,

Простягае руку до небес.

    (1921)

Тризуб

Всупереч Азii жаху i всупереч зимнiй Європi

Впертiсть, як кров, пливе в жилах людей цих

Мiцних, тяжкостопих,

Свiтиться знаком Тризуба уся ця земля.

Горнами чорних воль розпаляеться знак цей,

І все страшнiший, величний, огненний, палаючий

Сходить над краем, як дивна планета.

Навкруг

Юрби чужинцiв дрижать. Найстрашнiше для них:

чи вiн стопить,

Чи перетопить в землi цiй руду на метал?

І от поволi зростають мiста, як хотiння, як гордiсть,

Поволi тужавiють села, з мiстами поеднанi мiццю,

Тяжке багатство й пишнота вбирають цей край.

Ось вiн зiп’явся у ритмi. Ось iдуть

І я чую iх кроки.

    (1931)

Вiсь

Мiг твiй прадiд розорювать плугом

І Пiвдень, i Пiвнiч

В одну розпросторену ниву.

Мiг твiй прадiд все змести вороже,

Загарбати i здвигнуть цю землю.

Ти можеш.

Можеш поставити вежi вiдважноi влади,

Оком обняти границi

І станути вiссю для них,

Для сусiдiв

Для свiту.

Ти можеш.

Можеш i будеш.

Поглянь, як земля ця тужавiе криком.