Ой, там, за Дунаєм

Ой, там, за Дунаем

Збiрка

Олександр Вiталiйович Красовицький

Украiнськi пiснi – це душа нашого народу. Вони зберiгаються в народнiй пам'ятi i передаються з поколiння в поколiння. В пiснях знайшли вiдображення як суспiльно-iсторичнi подii, так i особистi почуття та переживання.

Ой, там, за Дунаем

Ой, там, за дунаем, крутим бережком

1. Ой, там, за Дунаем,

Крутим бережком,

Ой, там розмовляе

Сокiл з козаком.

2. «Ой, ти, соколоньку,

Ти братику мiй!

Чи не був ти, брате,

В моiй сторонi?

3.

В моiй сторонi,

Чи плаче, чи тужить

Дiвча по менi?»

4. «Не плаче, не тужить, —

В постелi лежить,

Правою рукою

За серце держить…»

5. Ой, прилетiв сокiл

Та й сiв на вiкнi.

«Добривечiр, дiвко!

Чи чуеш, чи нi?

6. Добривечiр, дiвко!

Принiс тобi вiсть:

Уже твiй миленький

На подвiр’i есть.»

7. Ой, дiвчина встала,

Як i не лежала,

Восковii свiчi

Позажигала:

8. «Горiть, горiть, свiчi,

І вдень i вночi:

Нехай я надивлюсь

Милому в вiчi!

9.

В дорозi ходив,

Що ти, мiй миленький,

З личенька змарнiв?»

10. «Через тебе, дiвко,

Впав я в сухоти —

Анi вночi спання,

Нi вдень роботи!

11. Очi б може й спали,

Та ноги несуть:

Викохав дiвчину,

Та люди беруть».

Стоiть явiр над горою

1. Стоiть явiр над горою,

Все кивае головою.

Буйнi вiтри повiвають,

Руки явору ламають.

2. А вербочки шумлять низько,

Волокуть мене до сна.

Там тече поточок близько,

Видно воду аж до дна.

3. Нащо ж менi нарiкати,

Що в селi родила мати?

Нехай у тих мозок рветься,

Хто високо вгору дметься.

4. А я буду собi тихо

Коротати малий вiк.

Так мине мене все лихо,

Буду щаслив чоловiк.

Сонце низенько

1. Сонце низенько, вечiр близенько,

Спiшу до тебе, лечу до тебе,

Мое серденько! (2)

2. Ти ж обiцялась мене вiк любити,

Нi з ким не знатись, вiд усiх цуратись,

А для мене жити! (2)

3.

Згорну рученьки, згорну бiленькi

Та й нежив я стану! (2)

Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна!

1. Нiч яка, Господи, мiсячна, зоряна!

Ясно, хоч голки збирай.

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиноньку в гай!

2. Сядем укупочцi тут пiд калиною,

I над панами я пан!

Глянь, моя рибонько, – срiбною хвилею

Стелеться в полi туман.

3.