Шляхом бурхливим

 – Дорошiв батько. – Наскок татар на чумацьку валку

Забарившись з купанням i на пасiцi, Дорош зовсiм забув про те, що йому треба йти до школи. Звичайно, вiн не дуже поспiшав туди, але тепер вiн побiг, як лоша. На це було багато причин: перше те, що вiн занадто спiзнився, i йому, мабуть, буде хльос вiд бакаляра; друге – це було вже приемнiше – вiн жадав розповiсти товаришам про те, як запорожець наклав кацапам; i трете – це було найприемнiше – похвастатися, що вiн навчився плавати.

Вiн швидко пiшов дорогою, що лягла попiд самою горою.

Праворуч вiд нього пiдiймалася глиняна круча, i лiворуч були садки й пасiки козакiв. Вiн спинився тiльки на хвилину коло криницi, що вибивалася з-пiд кручi i прозорим струмком вибiгала на сiрий порошний Шлях.

Коли Дорош пiдiйшов до криницi, бiля неi стояла молодиця i вiдром брала воду. Хлопець мiг би попросити напитися у неi, але це було б дуже просто i звичайно, через це вiн лiг на землю i, устромивши губи, почав смоктати холодну, як лiд воду.

– Ач, – сказала молодиця, пiдiймаючи на плече коромисло, – ковтае, як цуценя!

Вода з криницi, особливо в таку спеку, здавалася Дорошевi солодкою, як нiколи. Напившись, вiн пiднявся нагору i пiдiйшов до башти, де висiв вiщовий дзвiн. Од грубоi та високоi стiни города й башти падали густi тiнi, а з глибокого рiвчака, що оточував стiну, пахло вогкiстю, лободою й ще чимсь не дуже приемним, бо туди, у рiвчак, частенько завiтали в тяжку хвилину i перехожi люди i, особливо, вартовi козаки, що стояли по баштах i бiля ворiт.

Промайнувши ворота, де в холодочку спав вартовий козак, До-рош кривенькими вулицями пiшов до школи. Хати, критi очеретом, виглядали з-поза тинiв i мружилися на Дороша кругленьким зеленкуватим склом своiх невеличких вiкон. Вiтрець тихенько гойдав пляшки коло шинкiв. У глибокому поросi вулицi купалися кури. Червоний пiвень, з розбитим у частих бiйках гребiнцем, злетiв на тин, войовниче затрiпав крильми i роззявив дзьоба, щоб оголосити й повiдати свiтовi ще одну перемогу, але Дорош, нацiлившись, запустив у нього грудкою землi.

Грудка влучила в шию спiвцевi, i вiн, крякнувши i збившись з тону, ганебно злетiв у бур’ян. Наздогiн хлопцевi полетiло кiлька не дуже ласкавих слiв вiд господинi пiвня, що в цю хвилину виносила попiл i виглянула на вулицю, але ii побажання тiльки трохи вiдсвiжили гарячу голову хлопця, що летiв вже вулицею, знiмаючи п’ятами сiру куряву.