На нашем сайте вы можете читать онлайн «Шляхом бурхливим». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Шляхом бурхливим

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
Краткое содержание книги Шляхом бурхливим, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Шляхом бурхливим. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Григорій Бабенко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.
Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.
Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.
Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» – про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця.
А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався.
Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
Шляхом бурхливим читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Шляхом бурхливим без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Хлопцi зайшли в хату i опинилися у великiй кiмнатi. Коло стiн стояли великi лави, коло вiкон – стiл, а в кутку – залiзна невеличка гармата. Микита вiдчинив дверi у темну, де сидiв запорожець.
Спочатку хлопцi не бачили нiчого, так було темно у коморi, але коли очi iхнi звикли до сутенi, iм впала в очi мiцна постать запорожця, що, закинувши руки з кайданами за голову, спав на соломi, наче вiн був не у в’язницi, а в Сiчi, серед товаришiв Незамайкiвського куреня.
– Ей, казак! – крикнув дiд, – проснiсь! Гостi прiшлi.
Глек пiдвiвся. Вiн хотiв протерти очi кулаками, але кайдани забряжчали й ударили його по головi.
– Що таке? – засичав запорожець. – Який чортяка скував менi руки? Хто тут?
– Це я, Павло!
– Дорош? А я де?
– Забил! – ляснув себе по колiнах дiдок, наче вiн був дуже радий з того, що запорожець забув, де вiн, i що з ним скоiлося. – Хе-хе! Забил!
Але запорожець схаменувся й згадав вже, де вiн.
– Спасибi, хлопче, що не забув мене й провiдав. А ти чого радiеш, кацапе? А ще стара людина.
– На, еш. Прiнесли тебе тут мальчiшкi, – сунув дiд козаковi з пiв десятка огiркiв i шматок паляницi.
– А сало? – спитав Дорош.
– Что ж думаеш, украл твойо сало? Нужно оно мне очень.
Дiд пiшов у кiмнату i принiс сало. Дорош побачив, що кусень сала значно поменшав.
– А горiлку?
– Хiба й горiлки принiс? Не хочу я зараз, хай старий вип’е, – сказав запорожець.
Хлопцi стояли й мовчки дивилися, як iв запорожець, i не знали, про що балакати.
– А це ж хто? – кивнув запорожець на Дубовиченка.
– Це мiй товариш, Василь Дубовиченко.
Дубовиченко наче тiльки й чекав на те, щоб згадали про нього. Вiн витяг з пазухи тараню й поклав ii перед в’язнем.
– Тараня? – спитав, задзвенiвши кайданами, запорожець, – добре.
Вiн спробував обчистити рибу, але йому заважали кайдани: вiн ще не призвичаiвся до них.
– Давай я обчищу, – сказав Дубовиченко.
– Трудно сидiти в колодках? – спитав Дорош, хоч i сам добре бачив, що це не мед iсти.
– Коли руки вiльнi – ще нiчого. А як засунути сюди й руки, – показав вiн на дiрки для рук, – сам як колодка зробишся.
Коли Дорош iшов до в’язницi, йому здавалося, що вiн багато чого скаже козаковi; але, прийшовши сюди, не знав про що балакати. Слова приказного на греблi, що вiд смерти москаля Гусева, якого побив запорожець, залежить життя його приятеля, дуже вразили хлопця.





