Американська трагедія. Книга 1

Вона кивнула в бiк невисокоi, зi смаком одягненоi людини рокiв тридцяти п’яти, яка обладнувала на дашку скляноi вiтрини виставку туалетних новинок. Клайд пiдiйшов до управителя i, ще не зовсiм розумiючи, як треба дiяти, коли хочеш домогтися чогось у життi, але, побачивши, однак, що ця людина захоплена своею роботою, спинився, переступаючи з ноги на ногу, i стояв до того часу, поки, нарештi, управитель крамницi не вiдчув, що хтось стоiть позаду, i не обернувся.

– В чому справа? – спитав вiн Клайда.

– Скажiть, будь ласка, вам не потрiбен помiчник для продажу содовоi води?

І Клайд подивився на нього очима, що красномовно промовляли. «Якщо у вас е посада, я так хотiв би, щоб ви взяли мене, i менi так потрiбна робота!»

– Нi, нi, нi, – вiдповiв той.

Цей кремезний блондин був на вдачу трохи дразливий i при-чiпливий. Вiн уже збирався одвернутися вiд прохача, але, побачивши по обличчю Клайда, як глибоко той розчарований i засмучений, спитав ще:

– А ви коли-небудь працювали в такому мiсцi?

– Не в такому прекрасному магазинi, сер, – вiдповiв Клайд, вражений довколишньою розкiшшю.

– Я працюю тепер у магазинi мiстера Клiнкла, на розi Сьомоi i Бруклiн-стрiт, але це зовсiм не те, що у вас, i менi хотiлося знайти щось краще.

– Мгм, – промимрив управитель, якому було трохи приемно почути це безпосередне визнання переваги його магазина. – Що ж, це цiлком розумно. Але саме зараз я нiчого не можу запропонувати вам. Ми не часто мiняемо службовцiв.

А ось якщо ви хочете влаштуватися розсильним, я скажу вам, куди пiти. Тут у готелi якраз хочуть узяти хлопчика. Начальник розсильних казав менi, що йому потрiбен ще один. Я думаю, що це анiтрохи не гiрше, нiж допомагати продавцевi води.

Потiм, побачивши, як засяяло обличчя Клайда, вiн додав:

– Але не кажiть, що це я надiслав вас, адже я вас не знаю. Просто розшукайте там, пiд сходами, мiстера Скуайрса i поговорiть з ним.

Вiд самоi думки, що вiн може дiстати роботу в такому поважному закладi, як готель «Грiн-Девiдсон», Клайд широко вiдкрив очi i весь затремтiв вiд хвилювання; потiм вiн подякував порадниковi за його доброту i рушив до пофарбованого пiд мармур проходу в глибинi магазина, який вiв до вестибюля готелю.

Вийшовши з цього коридора, Клайд опинився у вестибюлi. Нiчого подiбного вiн нiколи ще не бачив: досi бiднiсть i несмiливiсть заважали йому бодай здалеку заглянути в цей свiт.