Американська трагедія. Книга 1

Але навiть бiльше, нiж розкiшшю готелю чи цими юнаками, – iх вiн досить швидко розкусив, – Клайд захоплювався потоком дрiбних подачок, який лився на нього, чимдалi збiльшуючи приемну вагу в правiй кишенi його штанiв: монетки в п’ять, десять, двадцять п’ять центiв i навiть пiвдолари – iх ставало бiльше й бiльше, i вже в перший день на дев’яту годину назбиралося бiльш як чотири долари, а на дванадцяту, коли закiнчилося чергування Клайда, в ньому було понад шiсть з половиною доларiв – стiльки, скiльки ранiше вiн заробляв за тиждень.

З усiеi цiеi суми треба було тiльки вiддати долар м-ру Скуайрсу, – один долар, не бiльш, так сказав Хегланд, а решта – п’ять з половиною доларiв за один вечiр цiкавоi, привабливоi, чудовоi роботи – належала йому! Йому важко було повiрити в це. Їй-право, нiби в казцi «Тисяча й одна нiч»! І проте рiвно о дванадцятiй годинi цього першого вечора десь пролунав гонг, зачовгали ноги, i з’явилися три хлопцi: один зайняв мiсце Барнса за конторкою, двое iнших мали виконувати доручення.

І за командою Барнса вiсiм хлопцiв його змiни пiдвелися, виструнчилися в один ряд i рушили до дверей. У службовому примiщеннi, як тiльки його вiдпустили, Клайд пiдiйшов до м-ра Скуайрса й дав йому долар срiблом.

– Правильно, – сказав м-р Скуайрс.

Тiльки й того. Потiм Клайд разом з iншими зайшов до гардеробноi, переодягнувся i вийшов на темну вулицю. Вiн щасливий, i в майбутньому щастя залежить тiльки вiд нього самого! Це вiдчуття було таке хвилююче, що вiн весь тремтiв i йому навiть паморочилось у головi.

Тiльки подумати, яку вiн знайшов собi посаду! Щодня одержуватиме стiльки грошей! Вiн був пiшов додому, вирiшивши добре виспатись перед завтрашньою роботою. Але, згадавши, що другого дня йому треба з’явитися до готелю тiльки о-пiв на дванадцяту, зайшов до нiчного кафе i замовив чашку кави й шматок пирога. І тепер вiн думав тiльки про те, що завтра треба працювати всього лише з дванадцятоi дня до шостоi вечора, а потiм вiн буде вiльний до шостоi години наступного ранку.

І заробить ще грошей. І немалу частину витратить на себе.

Роздiл VIII

Бiльш за все Клайд думав про те, як зберегти для себе левову пайку грошей, якi вiн заробляв. З того часу, як вiн уперше почав працювати, встановлений був такий порядок, що бiльшу частину свого заробiтку – принаймнi три чвертi – Клайдовi доводилося вкладати в спiльне господарство.