Американська трагедія. Книга 1

Вiн, не вiдриваючись, дивився на неi, i в очах його свiтилося захоплення i жадiбна, голодна пристрасть. Вiн хотiв би поцiлувати ii просто в губи, але не зважувався тут, на вулицi, та й нiде поки що не наважився б.

– Не дивно, що у вас стiльки запрошень. Ви така вродлива!.. Хочете приколоти до жакета троянди?

В цю хвилину вони проходили повз магазин квiтiв, i Клайд подумав, що добре було б подарувати iй квiти. Вiн чув вiд Хегланда, що жiнки люблять чоловiкiв, якi роблять iм подарунки.

– Так, звичайно, вiд троянд я не вiдмовлюсь, – вiдповiла вона, входячи в магазин.

– Або, мабуть, краще букетик фiалок. Вони такi гарнi. І вони, здаеться, бiльш пасуватимуть до мого жакета.

Їй сподобалося, що Клайд подумав про квiти. І вiн говорив iй такi приемнi речi. Одночасно вона була впевнена, що Клайд дуже мало знае дiвчат, а може, i зовсiм не знае. А вона вiддавала перевагу чоловiкам i юнакам бiльш досвiдченим, якi не так би легко пiдкорялись iй, яких було б не так легко втримати. Проте вона не могла не думати, що Клайд чимось кращий за чоловiкiв, до яких вона звикла, тонший, благороднiший.

І тому, незважаючи на всю його незграбнiсть (з ii точки зору), вона готова була залишити його бiля себе i подивитись, як вiн буде поводитися далi.

– Оцi шикарнi! – гукнула вона, вибравши досить великий букет фiалок i прикладаючи iх до жакета. – Цi менi подобаються!

І поки Клайд розплачувався, вона крутилася перед дзеркалом, приколюючи фiалки, як iй подобалось. Нарештi, задоволена ефектом, вона обернулась до Клайда з вигуком:

– Ну от, я готова! – i взяла його пiд руку.

Клайд, неабияк наляканий ii розв’язними манерами, не знав, що сказати. Але даремно вiн тривожився, – Гортензiя була цiлком захоплена власною особою.

– Ну, скажу я вам, i тиждень був у мене! Щовечора танцi. Поверталась додому о третiй годинi. А в недiлю танцювала майже до ранку. Так, скажу я вам, останнiй вечiр був найважчим. Ви були коли-небудь у Беркета? Це бiля перевозу Гiффорда, знаете? Дуже модне мiсце, надзвичайне, трохи далi «Бiг-Блю» на Тридцять дев’ятiй вулицi.

Влiтку дансинг, а взимку тут же ковзанка i можна танцювати на льоду. І дуже гарний маленький оркестр.

Клайд милувався грою ii губiв, блиском очей i жвавiстю жестiв, дуже мало задумуючись над тим, що саме вона говорить.

– З нами був Уоллес Трон… Ну й хлопчина! Коли ми почали iсти морозиво, вiн пiшов у кухню, вимазав обличчя сажею, взяв у офiцiанта куртку й фартуха i почав нам прислужувати.