На нашем сайте вы можете читать онлайн «Українська модерна проза». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Українська модерна проза

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
Краткое содержание книги Українська модерна проза, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Українська модерна проза. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Антологія «Українська модерна проза» представляє майже невідомі твори переважно забутих письменників початку XX сторіччя – Марка Черемшини, Євгена Мандичевського, Василя Пачовського, Івана Липи, Євгенії Ярошинської та багатьох інших. Щоб якнайповніше зазнайомити читачів з працями саме цих, забутих митців, поза увагою залишені хрестоматійні модерністські творіння класиків нашої літератури – Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка.
Також обійдено увагою українську модерністську поезію, оскільки вона практично вся вже була опублікована як в окремих авторських збірках, так і в антологіях (зокрема в книгах «Невідоме Розстріляне Відродження» та «Львівська Антологія», які вийшли друком у видавництві «Фоліо»).
Переважна більшість оповідань та повістей, які війшли до цієї антології, походить з давніх часописів – «Літературно-Наукового Вістника», «Української Хати», «Ілюстрованої України», «Будучини», «Буковини», «Шляху», «Шляхів Мистецтва» та інших.
Завершують книгу спогади Петра Карманського про львівську богему; Галини Журби, Павла Богацького та Клима Поліщука – про київську. Справжнім відкриттям для читачів стане публікація дуже відвертої автобіографічної повісті Клима Поліщука «Світ червоний», де зображені відомі київські поети і прозаїки 1917—1919 років.
На жаль, ранній період українського модерну тривав не довго. Перша світова війна внесла свої корективи, а нова доба вимагала вже інших творів.
Українська модерна проза читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Українська модерна проза без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Так свiтло стае, так округа ясна, що немов на картинi все бачу.
Скрiзь тихо. Я чую, як в досвiтнiй тишi б’е хвиля морська в кам’яне набережжя, як глухо плескоче, немов хто з просоння у снi буркотить. Навколо, куди лише око сягае, в цьому полусвiтi не бачу нiде я живоi iстоти. Скрiзь мертво.
Та що це? Ген там на просторi ось повагом тисячi бiлих голiв виринають на поверх з морськоi безоднi. Все вище та вище встають цii тiнi-привиддя iз тихого, сонного моря, немов мармуровi статуi… Їх тисячi… безлiч цих тiней… Встають вони дружно усi… вже по пояс з води виринають… І ось на морському поверсi вже стали у повний свiй зрiст… Всi в бiлих убраннях, обмотанi голови бiлим, немов завивалом турецьким.
Стоiть так березовий лiс зимового тихого ранку.
Я глянув на город, а там уже днiе: скрiзь заспанi люди встають та поквапом за дiло беруться. Нiхто з них не знае, що сталось, нiхто бiлих туркiв не бачить.
Ось тихо на город рушають цii бiлii тiнi. Йдуть навпростець, немов риби пливуть. Проходять вони крiзь паркани, крiзь стiни в домах, мов повiтря. У кожную хату ввiйшли i стоять собi мовчки.
Стоять i у мене в господi, пiд бiлими стiнами, в бiлих одежах, у бiлих чалмах.
Дивлюсь я на них i дивуюсь – нiчого не тямлю.
Чи вiйсько? Але ж не узброенi турки… Вiйна? Не було ж бо i чутно, що б хоч з гакiвницi гримнуло. Нiхто ж не стае i в оборонi…
Та враз заворушились турки в господi моiй…
Усi замахали руками, метнулися по покоях.
Враз зникли, мов у землю пiшли.
Дивлюсь я й нiчого не тямлю. Іду до вiкна i там бачу все мiсто, немов на долонi. Воно все оплутане також тонким павутинням, усе скам’янiло, як в казцi.











