Американська трагедія. Книга 2

Раптом Сондра вигукнула:

– Боже, я зовсiм забула! Я маю сьогоднi подзвонити Беллi. Вона обiцяла на тому тижнi поiхати в Брiстоль на виставку коней.

Заговорили про коней i собак. Клайд уважно слухав, щосили намагаючись здаватися таким, як усi, але не перестаючи болiсно думати про те саме. Тi трое зустрiчних… Роберта… Може, ii тiло вже знайдено… А втiм, умовляв вiн себе, навiщо стiльки страхiв? Навряд чи можна знайти ii на такiй глибинi – адже там футiв п’ятдесят! І як можуть дiзнатись, що вiн i е Клiфорд Голден i Карл Грехем? Як дiзнаються? Адже вiн замiв усi слiди… от тiльки тi трое зустрiчних… тi трое зустрiчних! Вiн мимоволi здригнувся, неначе в ознобi.

І Сондра вiдчула, що вiн чимсь пригнiчений. Ще в перший приiзд Клайда вона помiтила, який бiдний його гардероб, – i тепер вирiшила, що причина його поганого настрою – грошова скрута. Вона неодмiнно сьогоднi ж вiзьме сiмдесят п’ять доларiв iз своiх заощаджень i змусить його прийняти iх, – нехай на цей раз, поки вiн тут, його не бентежать всякi неминучi дрiбнi витрати! А через кiлька хвилин, подумавши, що невелика партiя в гольф дае часто нагоду нашвидку обiйнятись i поцiлуватись у затишному куточку, вона схопилася з вигуком:

– Хто за партiю в гольф? Джiл, Клайд, Берч! Давайте заграемо вчотирьох! Іду на парi, що вам двом не подолати нас iз Клайдом.

– Згода! – вiдповiв Берчард Тейлор, встаючи i поправляючи свiй жовтий у синю смужку светр. – Хоч я i повернувся сьогоднi додому тiльки о четвертiй ранку. А як ви, Джiллi? Сондi, умова: той, хто програе, частуе всiх снiданком, згоднi?

Клайд здригнувся i похолов: вiн подумав про жалюгiднi двадцять п’ять доларiв, якi залишились у нього пiсля всiх його кошмарних пригод.

А снiданок на чотирьох коштуватиме в клубi доларiв вiсiм або десять, не менше! А може, й бiльше! Але тут Сондра, помiтивши його збентеження, сказала: «Гаразд!» – i, пiдiйшовши ближче до Клайда, легенько стукнула кiнчиком туфлi по його черевику.

– Але менi треба переодягтись. Це одна хвилина! А ви от що, Клайд… ви тимчасом знайдiть Ендр’ю i скажiть, щоб вiн принiс битки для гольфа, добре? Ми поiдемо у вашому човнi, правда, Берчi?

Клайд побiг шукати Ендр’ю, думаючи про те, скiльки коштуватиме снiданок, якщо вони з Сондрою програють, але Сондра догнала його i схопила за руку:

– Почекайте тут, милий, я вмить повернусь!

Вона кинулась сходами наверх, у свою кiмнату, i зразу ж повернулась, мiцно стискаючи в маленькiй руцi пачку кредиток.