І це все, що я хотіла сказати про кохання

Батько прийшов з роботи, помилувався на каструлю та й вилив залишки борщу iм на голови, щоб знали, як вiд роботи ухилятися. Мене тодi це вразило: мiй тато на такi дрiб’язки нiколи не звертав уваги, вiн хапався за серце, тiльки коли його едина дочка приносила за контрольну «четвiрку» замiсть обов’язковоi «п’ятiрки», саме так вiн компенсував вiдсутнiсть сина. Радина сестра Анжелка вiдчула легке нездужання, коли ii коханий благополучно вiдправився служити до армii. Попереду були одинадцятий клас i праведний гнiв люблячого батька.

Анжелка довго боялася зiзнатися батькам. Справа запахла не тiльки вилитим на голову борщем… Першою помiтила, що з дочкою не все гаразд, мати. Довiдавшись, що та вагiтна, а коханий ще нi сном, нi духом про це не здогадуеться, хитра украiнка задумалася: що робити? Як вiд доньчиноi голови вiдвести лихо? І придумала. Приходить батько з роботи – мати «випадково» залишилася в цей день на другу змiну – i бачить, як його улюблена дочка Анжелочка безутiшно ридае, уткнувшись в диванну думочку, та й у молодшенькоi Радочки очi на мокрому мiсцi. Став допитуватися, в чому справа, i крiзь сльози почув, що з Анжелкою вiдбулося страшне нещастя, i вона боiться зiзнатися матусi. Тiльки вiн, улюблений батько, може ii врятувати вiд маминого гнiву. Почувши, що називають «страшним нещастям», Микола циган полегшено зiтхнув: вiн нафантазував у своему розпаленому мозку картину, набагато жахливiшу. Увiмкнув телевiзор i став чекати повернення дружини з роботи. Не встигла мати переступити порiг, як чоловiк повiв ii в кухню й посадив до столу. «У нас, виходить, от яка справа. Ти тiльки не хвилюйся, дихай спокiйно. А може, валер’яночки накапати?» Витримав паузу й вiдкрив таемницю мадридського двору: «Анжела вагiтна. Все! Буде родити, i нiяких заперечень! Я так вирiшив! Калiчити свою дочку нiкому не дозволю, тобi все зрозумiло?» Мати Анжелина розповiдала пiзнiше, що iй вiд серця вiдлягло, вiд радостi сльози на очi виступили… От, Жанночко, що таке правильна тактика! Гордий i гарячий схiдний чоловiк прийняв едино правильне рiшення. А юного ловеласа вiдпустили на два тижнi з армii, зiграли весiлля, i Анжелка в сiчнi народила чудового хлопчиська та перейшла у вечiрню школу, директриса не захотiла залишити ii з нами доучуватися, а дарма. Подумаеш, вагiтна школярка, дивина яка… Вона потiм приходила до нас у гостi з дитинкою у возику, а ми ставали в чергу, щоб потримати на руках ii богатиря, навiть хлопцi.