І це все, що я хотіла сказати про кохання

І надумали, обiйшли своiх близьких, назбирали, хоча й знали, що я з ними розплатитися не зможу ще дуже довго.

Дмитро говорив, а я дивилася йому в очi й вiдверто милувалася. Передi мною був справжнiй дорослий чоловiк, вiн знав, що в життi е перемоги, але е й поразки, i втрати. І поразки теж треба зустрiчати з гiднiстю. І нехай двоюрiдний брат не дав грошей – евроремонт у будинку зробив, увесь в боргах, нi докору – люди рiзнi, Бог iм суддя. Мене вразило, вiн докладно розповiдав про людську щирiсть, i майже не говорив про велику когорту родичiв i колишнiх друзiв, що не змогли тодi iх пiдтримати.

Його дружина померла в серпнi, а я iй заздрила: в щасливому шлюбi виховувала сина, у найтяжчий час ii не зрадили й не кинули напризволяще, до останньоi митi з нею була поруч любляча людина.

Вiдклавши газету, «Кульбабка» невдоволено подивився на нас довгим осудливим поглядом, а потiм лiг, демонстративно прикривши обличчя розкритим журналом, i зробив вигляд, що спить.

10

Не змовляючись, ми з Дмитром вислизнули з купе до коридора.

Сiли на вiдкиднi стiльчики й стали дивитися у вiкно. Пiшов снiг, пританцьовуючи, снiжинки прилипали на кiлька митей до скла, а вiдпочивши, неслися далi. Пейзаж був чарiвний, але досить одноманiтний. Мороз пiдсилювався, i вiкно починало потроху замерзати, прикрашаючись писаною снiговою рамкою.

Ми мовчали. Я всiм серцем, усiею своею iнтуiцiею розумiла, що випадково «зустрiлися двi самотностi», пройде кiлька годин, i ми назавжди розстанемося, кожне повернеться на орбiту свого життя.

Проти нас усе: мiй коханець, тiнь його улюбленоi дружини, дворiчне вiдрядження, грошове, але таке непотрiбне! І едине, що менi залишилося – бути з ним цi кiлька годин поруч.

Але ж менi пощастило: поруч людина, яка розумiе, з якою можна бути вiдвертою. Можна говорити все, як на сповiдi: вийду з вагона й, згiдно з теорiею iмовiрностi, ми бiльше нiколи не побачимося, перетворимося одне для одного на приемний спогад.

Ця теорiя строга й безстороння, як уся математика.

Я вибухнула гарячим монологом:

– Ваша дружина була щасливою жiнкою. Ви не зрадили ii, не залишили саму, не пiрнули в алкоголь, риболовлю, друзiв, ще куди-небудь, куди йдуть, аби тiльки не бути поруч, не бачити страждань, яким зарадити неможливо. А от я… Я не бачу навколо себе мужнiх, дорослих чоловiкiв, поруч якась шантрапа несамостiйна. Будь-який дрiб’язок вибивае iх iз сiдла.