Повернення Казанови. Царство снів

– Даремно чекатимеш мене, даремно мрiятимеш, якщо я спершу не заволодiю Марколiною.

– Та ти збожеволiв! – розпачливо зойкнула Амалiя.

– Ми з тобою квити… Ти божевiльна, гадаючи, нiби бачиш у менi, старигановi, коханого юних лiт, я ж – убивши собi в голову будь-якою цiною заволодiти Марколiною. Але, може, нам обом судилося прийти таки до тями. Хай Марколiна вiдродить мою молодiсть – для тебе! Посприяй менi, Амалiе!

– Ти геть стратив розум, Казаново! Це неможливо! Вона про чоловiкiв навiть чути не хоче.

Казанова зареготав.

– А лейтенант Лоренцi?

– До чого тут Лоренцi?

– Вiн ii коханець, я знаю…

– Як ти помиляешся, Казаново! Вiн просив ii руки, вона ж вiдмовила. Вiн юний… вiн вродливий… вродливiший, мабуть, за тебе в молодостi!

– Лоренцi сватався до неi?

– Запитай Олiво, якщо менi не вiриш!

– Та менi байдуже! Що менi до того, хто вона? Хай цнотливиця чи повiя, наречена чи вдова – я хочу, щоб вона була моею, я ii жадаю…

– Я не можу ii тобi дати, мiй друже! – у голосi Амалii Казанова вiдчув жаль до себе.

– Бач, Амалiе, якою нiкчемою я став! Десять лiт тому… ще п’ять лiт тому не потребував би я нi допомоги, нi заступництва, хай би навiть Марколiна була самою богинею цноти. І ось прошу тебе бути свахою. Якби ж то я був багатим… з десятьма тисячами дукатiв у кишенi! Але навiть десяти не маю… Злидар я, Амалiе!

– Навiть за сто тисяч золотих Марколiну тобi не здобути! Навiщо iй багатство? Вона любить книжки, небо, луки, метеликiв, забави з дiтьми… Маленького спадку iй вистачае з лишком.

– О, якби ж то я був князем! – трохи театрально вигукнув Казанова; таке часто з ним траплялося, коли його охоплювала справжня пристрасть. – Якби ж менi владу садити до в’язницi людей, карати на горло… Але де там. Я – нiхто, жебрак, ще й брехун! Я випрохую у високих вельмож посаду, шматок хлiба, батькiвщину! Що зi мною сталося? Невже я тобi не осоружний, Амалiе?

– Я кохаю тебе, Казаново!

– То здобудь ii для мене! Тобi це пiд силу, я знаю! Кажи iй, що хочеш.

Скажи, що я вам погрожував, що я здатний пiдпалити ваш дiм! Скажи iй, що я шаленець, небезпечний безумець, що втiк з божевiльнi й лише обiйми цнотливицi можуть повернути менi душевне здоров’я.