Кентервільський Привид (збірник)

Мiсiс Амнi ще першого дня розповiла нам, що ви вбили свою дружину.

– Ну, а коли так, то й що, – бундючно вiдповiв привид. – Це сiмейна справа i нiкого бiльш не стосуеться.

– Вбивати – це дуже негарно, – сказала Вiрджинiя, якiй була часом властива мила пуританська серйознiсть, успадкована вiд якогось давнього предка з Новоi Англii.

– Ох, як мене бiсить ця дешева принциповiсть, цi абстрактнi етичнi викрутаси! Моя дружина була бридка з виду, нiколи не могла як слiд накрохмалити менi комiр i геть не вмiла куховарити.

От, примiром, якось я пiдстрелив прекрасного оленя в Хоглiйському лiсi, а бачила б ти, що вона з нього наготувала! Втiм, зараз це байдуже, бо все давно в минулому. Але не думаю, що ii брати вчинили дуже гарно, заморивши мене голодом за те, що я ii вбив.

– Заморити вас голодом? О, мiстере Привид, чи то я хотiла сказати, сер Симон, ви, мабуть, голоднi? У мене в сумочцi е бутерброд. Ось, прошу!

– Нi, дякую, я тепер нiколи не iм. Та все одно це дуже мило з твого боку, i взагалi ти куди краща, нiж усi твоi гидкi, грубi, вульгарнi, безчеснi родичi.

– Годi! – крикнула Вiрджинiя, тупнувши ногою. – Це ви грубий, гидкий i вульгарний, а щодо честi, ви самi знаете, хто поцупив з моеi шухляди фарби, щоб малювати цю дурну пляму в бiблiотецi. Спочатку ви взяли всi червонi фарби, навiть кiновар, i я бiльш не могла малювати захiд сонця, потiм узяли смарагдово-зелену i хромово-жовту, i зрештою в мене лишилися тiльки iндиго та китайськi бiлила, i я можу малювати хiба що мiсячнi пейзажi, а на них завжди сумно дивитись, та й малювати нелегко! А я нiкому про вас не сказала, хоч i дуже засмутилася, i взагалi все це просто смiхота.

Чи хто колись бачив смарагдово-зелену кров?

– А що я мав робити? – вiдказав привид уже набагато сумирнiше. – Нинi дiстати справжню кров не так просто, i до того ж твiй брат сам почав цю iсторiю з Супер-очищувачем. От я й подумав – а чому б не скористатись твоiми фарбами? А щодо кольору, це просто питання смаку.

Наприклад, у Кентервiлiв кров блакитна, найблакитнiша у всiй Англii; та я знаю: ви, американцi, байдужi до таких речей.

– Нiчого ви не знаете. Вам слiд було б поiхати до Америки, може, там вас навернуть на добрий розум! Тато залюбки влаштуе вам безкоштовний проiзд. І хоч на спиртне – а мабуть, що й на спiритичне – дуже високе мито, у вас на митницi не буде нiяких клопотiв. Там усi службовцi – демократи.