І-цзін. Книга змін

І з приводу самовиховання (одного з типiв виховання) Мiн-чзи подае таку притчу: «Необхiдно [весь час] працювати [над собою], але не [розраховувати на] безпосереднiй успiх. Нехай свiдомiсть i не забувае про цю справу, i не допомагае зростанню». Не треба бути таким, як один чоловiк iз удiлу Сун, котрий був пригнiчений тим, що його паростки не ростуть, i став iх витягати. Багато так напрацювавшись, вiн повернувся додому i сказав родинi: «Як я сьогоднi втомився! Я допомагав паросткам рости». Його син побiг поглянути на паростки, а вони вже засохли.

Мало хто в свiтi не «допомагае» так рости». Однак тут маеться на увазi не пасивне очiкування сприятливих обставин, а, навпаки, найактивнiша пiдготовча дiяльнiсть: нижня триграма – це «творчiсть», яка наразi зосереджена всерединi i ще не проявляеться зовнi, бо вона оточена туманом i хмарами (горiшня триграма – зовнiшнiй свiт, вода). Якщо кожна подiя мае свою причину, то, правильно створюючи причини майбутнiх подiй, ми готуемо правильну iхню реалiзацiю. Щоб чинити справедливо тепер, ii реалiзацiю можна вiддати майбутньому, коли вона сама собою проявиться. Тому на цьому щаблi iстотним е «володiння», i тодi ii «блиск», ii очевиднiсть буде розвиватися сама собою. При такому розподiлi дiяльностi сама «необхiднiсть очiкування» набувае дещо iншого сенсу, i саме тут доречно вказати на ii кiнцевий результат, на можливiсть зробити велику та серйозну справу – переправлятися через велику рiку (через весь потiк людського життя), щоб плiдно досягти вищого iдеалу людськоi досконалостi. Цей образ знаходить собi пiдтримку i в самiй гексаграмi: з усiею повнотою внутрiшнiх сил творчостi, мужностi й ясностi перед водною небезпечною безоднею оточення – i рiшуче кинутись у неi. Цi думки в текстi показанi так: «Необхiднiсть чекати. Володiй правдою. Тодi блиск ii розвинеться i стiйкiсть буде на щастя. Сприятливий брiд через велику рiку».

1

У кожнiй людинi закладена здатнiсть до нових актiв пiзнання.

Але доти, доки вони iснують лише цiлком латентно, процес нового пiзнання ще не почався, i тут ще недоречно казати про якусь необхiднiсть чекати. Ще нiчого чекати. Але як тiльки процес пiзнання активiзовано, вiдразу ж доводиться зважати на закономiрнiсть ритму, в якiй вiн протiкае, для успiшностi та результативностi його розвитку. Першi ж етапи в процесi нового пiзнання полягають у грунтовному засвоеннi вже вiдомого попередникам.