І-цзін. Книга змін

Таке розумiння виникае в творах коментаторiв бiльше iз загальноi теорii i з образу самоi гексаграми, нiж iз вельми лаконiчного тексту: «Розквiт. Мале йде, велике приходить. Щастя. Розвиток».

1

Тут починае свою дiю сила свiтла, що рухаеться з низу догори, зсередини – назовнi. Їi дiя не обмежуеться однiею цiею позицiею, але поширюеться i на наступнi, зайнятi тiею ж силою свiтла. Вона тут захоплюе за собою все, органiчно пов’язане з нею. Якщо кожною силою i викликаеться до життя протидiя, то тут – той випадок, коли вона пiдпорядкована.

Але протидiя може бути як внутрiшньою, що виступае, наприклад, у сферi етики (спокуса, яка дiе внутрiшньо), тому, поки не викрита, вона постае як особисте волевиявлення дiяча, так i зовнiшньою, що не захоплюе дiяча, а тамуе його. Захоплення та насильство – ось два, так би мовити, спокусники, що вiдхиляють дiяча вiд його природного шляху. На цiй позицii, що представляе найбiльшу глибину внутрiшньоi сфери дiяча, в ситуацii перемоги над опором i гармонiйноi едностi протилежностей, це перемога передусiм над внутрiшньою спокусою. В результатi ii зовнiшнiй тиск стае цiлком переборним, i похiд проти неi мае увiнчатися успiхом. Тому центральне прагнення зовнi тут закономiрне i дае кращi плоди. У текстi це втiлено в такий образ: «Сильна риска – на початку. Коли рвуть очерет, то [iншi стебла] тягнуться за ним, позаяк вiн росте пучком. Похiд – на щастя».

2

У кульмiнацii внутрiшнього розкриття творчоi сили свiтла воно мае розповсюджуватися рiшуче на все.

Ним мае бути охоплена навiть периферiя, навiть найбiльш занепадницькi елементи повиннi бути прийнятi так само, як i тi, що сповненi рiшучостi та сили, тi, якi наважуються «спливти на рiчцi» (вибитися в життi). Тут недостатньо обмежитися сприянням близьким, спорiдненим силам, як це було на попередньому щаблi. За унiверсальностi дii сили творчостi на цьому щаблi ii розвитку не повиннi бути залишенi i далекi, бо тут гине саме поняття особистих уподобань, як i всi, що обмежують особистими iнтересами унiверсальнiсть i об’ективний розмах творчостi. Така особиста дружба лiнь завадила б цiлеспрямованостi – ознацi, яка тут заслуговуе особливого заохочення, бо метою е творчий вплив на все, що оточуе дiяча. У таких умовах вже нiщо зовнi не може справити домiнуючу дiю на нього, i тим самим внутрiшнiй аспект сил опору не може спокусити його, бо всi його дii спрямованi назовнi. Текст розвивае цi думки такою формулою: «Сильна риска – на другому мiсцi. Охопи й околицi.