Стоїк

Ох, це життя! Ця самiтнiсть! Старiсть! Марнiсть усiх зусиль, всiх колишнiх мрiй i сподiвань!

Яка насмiшка – цей чудовий палац з його картинними галереями, скульптурами, гобеленами! Адже Ковпервуд, ii чоловiк, так рiдко тепер навiдуеться сюди. А коли вiн тут, то завжди поводиться стримано i холодно, хоч i удае перед слугами турботливого чоловiка. А вони плазують перед ним, адже вiн тут хазяiн, вiн розпоряджаеться всiм i всi вiд нього залежать. Якщо ж вона, не витримавши, намагалася висловити йому свое обурення, вiн одразу ставав таким уважним, ласкавим, гладив ii по руцi й говорив: «Послухай, Ейлiн! Ти маеш пам’ятати: ти завжди була й будеш мiсiс Френк Ковпервуд, а отже, не забувай про нашу угоду».

І якщо в обуреннi вона починала кричати або плакати, так що в неi тремтiли губи, навiть вибiгала з кiмнати, вiн iшов слiдом за нею й умовляв так м’яко й переконливо, що вона врештi погоджувалася на все. Якщо ж йому цього не вдавалося досягти, вiн надсилав iй квiти, запрошував увечерi до опери – i такi вчинки незмiнно перемагали ii впертiсть i слабкiсть.

Адже з’являтися з ним на людях, хiба це не означало, принаймнi почасти, що вона його дружина i господарка його будинку?

Роздiл 11

Де Сото Сiппенз, прибувши до Лондона з декiлькома потрiбними йому помiчниками, зняв будинок у Найтсбрiджi й одразу почав збирати рiзнi вiдомостi, що, на його думку, могли знадобитися Ковпервудовi.

Перше, що вразило його, був той факт, що двi старi пiдземнi лондонськi лiнii – Метрополiтен i Районна, тобто внутрiшне кiльце, як ii називали – утворювали петлю, подiбну до тiеi, якою так вигiдно для себе скористався Ковпервуд при будiвництвi мiськоi вуличноi мережi в Чикаго i що завдало таких збиткiв його конкурентам i обурило iх проти нього.

Цi лондонськi лiнii першоi пiдземноi залiзничноi дороги у свiтi, дуже погано обладнанi, що й дотепер користуються паровою тягою, фактично охоплювали й включали у свою мережу всi головнi дiловi центри. Таким чином, вони являли собою ключ до всiеi мережi пiдземних залiзниць у Лондонi. Вони йшли паралельно одна однiй приблизно на вiдстанi милi, замикаючись кiнцями, щоб потяги тiеi й iншоi лiнii могли робити наскрiзнi рейси, й обслуговували весь район, починаючи з Кенсiнгтона й Падiнгтонського вокзалу на заходi, аж до Олдгейта бiля Англiйського банку на сходi. Отож усi головнi вулицi, дiловий центр, квартали, де перебували магазини, театри, найбiльшi й розкiшнi готелi, вокзали й будинок парламенту – все було охоплено цими лiнiями.