Стоїк

Тому вбогим духом, а також i матерiальними надбаннями, не лишаеться нiчого iншого, як смиреннiсть, слухнянiсть, праця й вiра в Батька Небесного, який, врештi, мабуть, подбае про них. З iншого боку, величезна прiрва мiж не завжди безталанною бiднiстю й незаслуженим багатством видавалася Джонсону чимось жорстоким i навiть грiховним. Така точка зору живила його ревнi релiгiйнi настроi, що iнодi межували з ханжеством.

Виходець iз низiв, iз середовища знедолених i принижених, Джонсон усе життя прагнув пiдтягтися ближче до верхiвки, де якщо не вiн, то його дiти – два сини й дочка – здобудуть непорушний добробут, як i тi люди, якими вiн так захоплювався i яких водночас жорстко критикував.

Потай для себе вiн мрiяв здобути титул: для початку скромного «сера», а якщо пощастить, то згодом i бiльш iстотнi знаки королiвськоi уваги. Але щоб досягти цього, як вiн добре розумiв, потрiбно було мати не тiльки набагато бiльший капiтал, нiж вiн мав зараз, але й покровительство тих, хто вже мае грошi й титули. Тому вiн iнстинктивно направляв свою дiяльнiсть на благо й процвiтання цiеi привiлейованоi верхiвки.

Вiн був маленький, але дуже витривалий, тримався поважно й владно. Батько його, тесля з Саутворка, ледь зводив кiнцi з кiнцями, намагаючись прогодувати родину з семи осiб. Джонсон ще хлопчиком найнявся до пекаря розвозити хлiб по будинках. Один iз клiентiв, робiтник друкарнi, оцiнивши стараннiсть пiдлiтка, взяв його до себе в помiчники, навчив грамотi й порадив йому пiдшукати собi якесь вигiдне заняття, аби вибитися з убогостi й стати на ноги.

Джонсон виявився здiбним учнем. Розвозячи прейскуранти й оголошення рiзним комерсантам i пiдприемцям, вiн познайомився з молодим адвокатом, Лютером Флетчером, що балотувався у члени ради Лондонського графства, проводив виборчу кампанiю в Саутворку. Той несподiвано виявив у юному Джонсонi, котрому не було й двадцяти рокiв, задатки майбутнього юриста. Його допитливiсть i працьовитiсть так вразили Флетчера, що той вiдправив його до вечiрньоi юридичноi школи.

Вiдтодi справи Джонсона пiшли в гору. Фiрма, до якоi вiн врештi потрапив на стажування, швидко переконалася в його винятковому юридичному чуттi; незабаром йому почали доручати пiдготовчу роботу з рiзних правових питань, з якими фiрмi доводилося зустрiчатися: контракти, документи на право володiння, заповiти, заснування компанiй. Двадцяти двох рокiв вiн здав усi належнi iспити й одержав звання адвоката.