Пригоди Гекльберрі Фінна

Зразу я не завважив нiчого особливого, а потiм помiтив: на лiвому каблуцi був набитий з великих гвiздкiв хрест, щоб вiдганяти нечисту силу.

Вмить я дзигою покотився з горбка. Раз по раз озирався назад, але нiкого не було видно. Прожогом я кинувся до суддi Тетчера. Вiн сказав:

– Що тобi, мiй хлопче? Ти зовсiм захекався. Прийшов по своi вiдсотки?

– Нi, сер, – кажу я. – А хiба е що для мене?

– О, звичайно, за перше пiврiччя; вчора ввечерi я одержав понад сто п’ятдесят доларiв. Цiлий капiтал для тебе. Я краще покладу iх, з твого дозволу, разом iз тими шiстьома тисячами, бо ти iх розтринькаеш, якщо вiзьмеш.

– Нi, сер, – кажу йому, – не хочу я тринькати грошей. Не треба менi iх зовсiм – нi тих шести тисяч, анiчогiсiнько. Я хочу, щоб ви взяли iх собi; хочу вiдати iх вам – i шiсть тисяч, i решту.

Вiн подивився на мене здивовано. Мабуть, не мiг зрозумiти, в чому справа. Потiм запитав:

– Як то? Що ти маеш на думцi, мiй хлопчику?

Я кажу:

– Не розпитуйте мене, будьте такi ласкавi.

Вiзьмiть вiд мене тi грошi… Вiзьмете?

Вiн каже:

– Дивно, дуже дивно! А що сталося?

– Будь ласка, вiзьмiть iх, – кажу я, – i не питайте мене нi про що, тодi менi не доведеться брехати.

Суддя помiркував трохи та й каже:

– О-о! Здаеться, розумiю. Ти хочеш вiдступити менi весь свiй капiтал, а не подарувати. Ну що ж, це добра думка!

Написав вiн щось на аркушi паперу, пробiг його очима i каже:

– Ось бачиш, тут сказано: «За винагороду». Це означае, що я придбав у тебе твiй капiтал i заплатив за все.

Ось маеш долара. А тепер пiдпиши цього документа.

Я пiдписався i пiшов.

Джiм, негр, що належав мiс Уотсон, мав волосяний клубок завбiльшки як кулак; той клубок було вийнято з волового сичуга, i тепер Джiм на ньому ворожив. Джiм казав, що в тому клубковi сидить дух i той дух знае геть-чисто все. То я й пiшов увечерi до Джiма i розповiв йому, що батько мiй вернувся, – я бачив його слiди на снiгу. Менi хотiлося взнати, що батько збираеться робити i чи мае на думцi лишитися тут.

Джiм витяг свого волосяного клубка, побубонiв над ним, пiдняв його догори й потiм кинув додолу. Клубок важко бебехнувся на долiвку i вiдкотився всього на дюйм, не бiльше. Джiм спробував ще раз, потiм ще раз, а клубок нiяк не вiдкочувався далi. Джiм став навколiшки, притулив вухо до клубка й прислухався. Однаково – нiякого пуття: клубок, як сказав Джiм, не хотiв говорити. Джiм додав, що його талiсман частенько вiдмовляется провiщати без грошей.