Пригоди Гекльберрі Фінна

– Чим же ти гендлював, Джiме?

– Та спочатку товаром.

– Яким товаром?

– Ото, яким товаром? Звiсно, що живим. Купив за десять доларiв корову. Але бiльш не буду кидати грошей на вiтер. Та корова у мене здохла.

– Виходить, ти втеряв десять доларiв?

– Нi, втеряв я не всi. Тiльки близько дев’яти доларiв, бо взяв за шкуру й лiй долар i десять центiв.

– То в тебе лишилося п’ять доларiв i десять центiв. Що ж, ти гендлював i далi?

– Еге. Ти ж знаеш одноногого негра, того, що старому мiстеровi Бредiшу належить? Тож отой негр та вiдкрив банк i сказав, що кожен, хто покладе туди одного долара, за рiк отримае цiлих чотири.

Усi негри поробили вклади, та тiльки грошей у них було мало. Я единий мав iх таки багатенько. От менi й закортiло дiстати бiльш як чотири долари, i я йому сказав, що, коли вiн менi стiльки не дасть, я й сам вiдкрию банк. Звiсно, тому негровi страх не хотiлося, щоб i я банк вiдкривав, бо в нас на два банки роботи нема; отож вiн пораяв менi покласти моi п’ять доларiв до його банку, а вiн у кiнцi року виплатить менi тридцять п’ять.

Так я й зробив. Думаю собi: я вже щось прирозумiю, пущу тi тридцять п’ять доларiв у дiло. Один негр, звати його Боб, виловив добрячого човна, а його господар не знав про те; я купив у негра той човен, але сказав, що заплачу за нього тридцять п’ять доларiв, якi дiстану наприкiнцi року; та тiльки човна в мене хтось украв тiеi ж ночi, а другого дня одноногий негр сказав нам, що банк його луснув.

– А що ж ти зробив з тими десятьма центами, Джiме?

– Я хотiв був iх витратити, та привидiвся менi сон, i в тому снi голос звелiв менi, щоб я вiддав грошi негровi, якого звати Валаам, – всi його називають просто Валаамiв осел; вiн таки й справдi заплiшений дурень, сказати тобi правду. А проте, кажуть, вiн щасливий, а менi чомусь не щастить. Той голос звелiв менi вiддати Валаамовi десять центiв, а вiн нiбито кудись iх примiстить, та так, що я матиму з них неабиякий зиск. Ну, Валаам тi грошi взяв, а коли пiшов по тому до церкви, то почув там вiд проповiдника, що, хто дае бiдному, той дае Боговi i за те обов’язково дiстане у сто разiв бiльше.

От Валаам узяв та й вiддав тi десять центiв бiдним, а тодi почав очiкувати, яке з того пуття вийде.

– Ну та й що? Вийшло яке пуття, Джiме?

– Нiчого не вийшло. Я нiяким способом не мiг повернути грошi, i Валаам не змiг. Тепер нiколи не даватиму в позику грошей, хiба що пiд заставу.