Пригоди Гекльберрі Фінна

Нам перепало чимало речей: старий бляшаний лiхтар, великий нiж без ручки, новiсiнький складаний ножик фiрми Барлоу, за який довелося б у будь-якiй крамницi вiддати щонайменше двадцять п’ять центiв, та ще цiла купа лойових свiчок, бляшаний свiчник, фляга, бляшаний кухоль, подерта ватяна ковдра, жiноча торбинка з голками, шпильками, грудкою воску, гудзиками та iншим дрiб’язком, топiрець, гвiздки, волосiнь у мiй мiзинець завтовшки з кiлькома здоровецькими рибальськими гаками, скручена трубкою оленяча шкура, собачий нашийник, пiдкова, кiлька пляшечок з-пiд лiкiв, але без наклейок; а коли ми збиралися вже вертатись, я знайшов ще й добряче скребло, а Джiм – старого смичка до скрипки та дерев’яну ногу.

Щоправда, ремiнцi на нiй геть повiдривалися, а якби не це, то нога непогана, хоч i була вона задовга для мене й закоротка для Джiма. Другоi ноги ми так i не знайшли, хоч i обшукали все навколо.

Як бачите, нам дiсталася неабияка здобич.

Коли ми зiбрались вiдчалити вiд того будинку, виявилося, що нас знесло на чверть милi нижче острова i що надворi стоiть уже бiлий день; тож я звелiв Джiмовi лягти на дно човна й укрив його ватяною ковдрою, бо, коли б вiн сидiв, люди здалеку побачили б, що то негр. Я повеслував до iллiнойського берега, i нас знесло на пiвмилю вниз за водою; але потiм я тримався пiд самим берегом, де течiя була майже непомiтна. Вертаючись на острiв, ми не зазнали нiяких лихих пригод i нiкого не побачили.

Роздiл Х

Пiсля снiданку менi кортiло побалакати про того мерця, про те, як його вбили, але Джiм нiзащо не схотiв. Вiн сказав, що це може завдати нам лиха; крiм того, мрець чого доброго унадиться до нас – адже ж небiжчик, якого ще не поховано, скорiше буде блукати по свiтах, нiж той, що лежить уже тихо та мирно у своiй домовинi. Що правда, то правда; Джiмовi слова мене переконали, i я замовк, але ж думка про мерця не йшла менi з голови: цiкаво було знати, хто його застрелив i навiщо.

Ми оглянули ту одежину, що нам дiсталася, i знайшли вiсiм доларiв срiблом – вони були зашитi в пiдкладцi старого пальта з попони. Джiм сказав, що люди з того будинку, напевне, це пальто вкрали, бо, коли б вони знали, що в ньому схованi грошi, то не покинули б його. Я вiдповiв, що, мабуть, таки вони й порiшили того чоловiка, але Джiм уперто не схотiв про те говорити.