Пригоди Гекльберрі Фінна

Я пройшов берегом ярдiв п’ятдесят, тодi повернув назад i обережно прослизнув до того мiсця, де стояв мiй човен, – далеченько вiд будинку, за водою. Я стрибнув у човен i хутенько поплив рiчкою вгору, а коли порiвнявся з островом, переправився на той бiк. Капелюшка я скинув – тепер вiн був менi вже не потрiбен i тiльки заважав. Випливши на середину рiчки, я почув, що б’е годинник, тож спинився й прислухався: звук долинав по водi хоч i приглушено, але виразно – одинадцять. Причалив я до верхнього кiнця острова, i хоч дуже стомився, а проте не перепочивав; мерщiй подався до лiсу, де була моя перша стоянка, та й розпалив там на високому сухому мiсцi велике багаття.

Потiм знову залiз у човен i ну з усiеi сили веслувати до нашоi стоянки, милi пiвтори нижче. Пристав я до берега, швидко продерся помiж кущами нагору i вскочив у печеру. Джiм мiцно спав долi. Я його розбуркав i гукнув:

– Швидко вставай та збирай нашi бебехи, Джiме! Не можна гаяти й хвилини.

За нами женуться.

Джiм нiчого не запитав, не сказав i слова, але по тому, як вiн поспiшав, було видно, який вiн наляканий. За пiвгодини всi нашi манатки були вже на плотi, i можна було вирушати в дорогу з-пiд рясних вербових вiт, де вiн був захований. Найперше ми погасили вогонь у печерi й потiм уже не засвiчували й свiчки.

Я вiд’iхав у човнi вiд берега i роздивився на всi боки; та коли десь поблизу й пропливав човен, то я його не мiг помiтити, бо темноi ночi при зорях не дуже-то видно.

Потiм ми вивели плiт iз заболонi та й попливли у затiнку берега за водою, обходячи нижнiй кiнець острова, – ми не мовили й слова.

Роздiл XII

Було вже, мабуть, близько години ночi, коли ми нарештi проминули острiв; плiт, здавалося, ледве рухаеться. Якби за нами хто погнався, ми пересiли б у човен i перепливли б через рiчку на iллiнойський берег; добре, що нiякоi погонi за нами не було, бо ми й не додумалися покласти в човен рушницю, або вудочку, або якихось харчiв.

Ми так хапалися, що не встигли все як слiд обмiркувати. А от поскладати все наше майно на плоту – то було таки безглуздям.

Якби тi люди приiхали на острiв, як я гадав, то знайшли б там багаття, що я його розпалив, i цiлiсiньку нiч чатували б коло нього на Джiма. В кожному разi, ми нiкого не бачили i якщо мое багаття не збило iх з пантелику, то це не моя вина. Я зробив усе, що мiг, щоб iх обдурити.