Пригоди Гекльберрі Фінна

Пригоди Гекльберрi Фiнна

Марк Твен

Марк Твен (справжне iм’я Семюел Ленгхорн Клеменс; 1835–1910) – видатний американський письменник, журналiст i громадський дiяч. Вiн працював у безлiчi жанрiв – реалiзм, романтизм, гумор, сатира, фiлософська фантастика, публiцистика, створивши чимало чудових творiв, таких як «Пригоди Тома Сойера», «Принц i жебрак», «Жанна Д’Арк», «Янкi з Коннектикуту при дворi короля Артура» та iнших.

«Пригоди Гекльберрi Фiнна» – це продовження книги «Пригоди Тома Сойера».

Головний герой – колишнiй безпритульний, бешкетник Гекльберрi Фiнн – вiдчайдушно не бажае жити за «домашнiми» правилами: ходити до школи, носити пристойний одяг i взагалi поводити себе чемно. Вiн тiкае з гостинноi родини вдови Дуглас, де жив, назустрiч свободi, небезпекам i справжнiм вчинкам. І звичайно, жодна пригода не обiйдеться без участi приятеля Гека – Тома…

Марк Твен

Пригоди Гекльберрi Фiнна

Застереження

Проти осiб, що намагатимуться вiдшукати в цiй розповiдi якiсь потаемнi мотиви, буде порушено судову справу; осiб, що намагатимуться видобути з цього твору якусь мораль, буде покарано засланням; а за намагання вiдшукати в ньому прихований змiст винуватих буде розстрiляно.

    За наказом автора

    Генерал-губернатором

    Начальником артилерii

Пояснення

У цiй книжцi використано кiлька дiалектiв, а саме: негритянський дiалект штату Мiссурi, найрiзкiшу форму за-кутнього пiвденно-захiдного дiалекту, дiалект Пайк-Каунтi, а також чотири трохи пом’якшенi вiдмiни цiеi останньоi говiрки.

Вiдтiнки говiрки вiдбиралися не наослiп i не наздогад, а, навпаки, дуже ретельно, пiд пильним керiвництвом, пiдсиленим ще й моею особистою обiзнанiстю з усiма цими мовними формами.

Я подаю це пояснення з тiеi причини, що без нього багато хто з читачiв уявив би собi, що всi моi дiйовi особи намагаються, розмовляючи, наслiдувати одне одного, але досягти iм цього аж нiяк не щастить.

    Автор

Роздiл І

Ви нiчогiсiнько про мене не знаете, коли не прочитали книжки, що називаеться «Пригоди Тома Сойера»; а втiм – дарма. Книжку ту написав Марк Твен, i часто-густо вiн казав у нiй правду. Траплялося, iнколи прибрiхував, та здебiльшого казав правду. Але то байдуже. Я ще не стрiчав таких людей, якi нiколи не брехали, за винятком, звiсно, тiтки Поллi або вдови, та ще, може, Мерi.