Пекло на землі

«Виручити» – i козячою тропою (найближчий шлях ярами) гусаком щодуху до села, а кiннi побiгли з другого кiнця села дати фальшиву трiвогу.

Схильцi-згинцi низами вскочили в село. Щойно зачули вистрiли по той бiк, ми з криком «бий комуну» пустились до сiльради. Майбутнi жертви врятовано, а замiсть них на греблi в корчах качалось три бiльшовики та на воротях комiсар.

Розсердилися на нас комунiсти. Кругом Галочого скупчили силу. Раз полiзли й у середину. Нас було мало, тому вiддали «Сiч» на поталу червоним «бiсурменам».

За це вiддячили. Наскочили на ст. Голованiвське броневик, знищили прислугу й машинерiю, спалили зсиппункт (зсипний пункт зерна).

Було нам того дня роботи. Добирались до Воловика, щоб отаборитися на нiч. Розвiдка донесла, що з Грузькоi на Вербову iде «отряд».

– Тут нас не сподiваються. Перепинити, – подав Чорна Борода. Пустились навперейми.

Того вечора женився у Вербовi продагент. Сватав у панка-мельника Мелешка доньку. Щоб врятувати виявлених на горiщi 1000 пудiв пшенички, скупий батько за них продав комунiстовi Попову рiдну дочку.

Жадаючи руки прекрасноi панянки Янусi, Попов зламав комунiстичне «вiрую» – став пiд вiнець.

«Певно, продотрядчики так на весiлля поспiшають», – догадувався Бабiй Роман.

«Почастувати, хлопцi, так, щоб покотилися вiд хмелю», – наставляв Чорна Борода.

Полiтав снiжок, пухкий, лапатий. Вiн чудесно тушував нас в морочнiй сутiнi. А продотрядцi ще й спiвали, видно, напiдпитку. Ми з насолодою очiкували.

– Що лиш гукну – сальва й на них, – попередив отаман.

Наближались. Вози тарахкали з гори й стихали в долинi. Ми напружили увагу. Аж Чорна Борода схопився:

«Вогонь, разом», – i з сальвою скочили. Навiть конi перелякалися, стали, засмикались. Комунарики затрiпалися на возах. Втiкло-таки багато, бо було темно. 9 пустили, а 7 расейських «розмiняли».

Подiя продовжувалась. В цю хвилину баскою четвернею вертався продагент Попов спiд вiнця. Пiд стройнi звуки 12 мобiлiзованих клинiвських музикантiв, молодята в’iжджають у подвiр’я й приймають матiрне благословення до хати, а на воротях ураз бах – i розшалiлий продотряд:

– А сукiн син.

Ти торжествуеш, а там кров пролетарська льйотся. Тебе свадьба, а там товарищi умiрають. К стенке! Разорвать на частi! Перерезать всю буржуйськую свору! Ловi попов.

І кинулись круками на молодих. Розлетiвся в дребiззя вiнчальний образ, злетiв з волоссям з молодоi вiнок. Вона впала на порозi непритомна, мати хлiб святий випустила з рук, застигши на одвiрку.