Пекло на землі

Був спiрт, почастували. Випили мовчки по однiй, припросили до другоi, а по третiй Бурлака за револьвер, бахнув по столi i пiд брязк розбитих тарiлок заявив посоловiлими очима:

– У вас гуляет бандiтскiй сотнiк. Сейчас ево вазьмьом.

Ця фраза вмить перейшла з iдальнi до танцювальнi. Мене спинили в солодкiм вальсi. Шарпнуло по нервах. Вилетiв весiльний дух, i заговорили фiбри переслiдуваного бандита, що хотiв би ще прожити.

– Тiкайте, анi хвилини бiльше, – шепнув о. Константин.

Без надуми кинувся на заднi дверi.

Але я до дверей, а Бурлака на порiг i зняв револьвер:

– А, попался бандiт, нальотч…

Я не дав йому кiнчити, вхопив за руку. Вибух стрiл. На салi «ах», метушня, а Бурлака мене за горло. Вiдбулась дика борня. Якась святая сила помогла менi. Бурлака впав, а над головою занiсся його наган. Ще мить, i…

– Ой, що робите?! Я пропав. Благаю вас. У моiй хатi вбивство… За ним i я загину…

Схаменувся. Справдi, добрi люди запросили, а в подяку наражувати iх на… Сунув дулом пiд груди, щоб не шарпався.

Схопив пальто i ходу, бо секретар побiг за мiлiцiонерами.

Пiсля того довелось ще раз з Бурлакою зустрiтись. Заходжу якось ввечерi до панотця. Наляканий, сумний стрiчае: «Бiду накликали на мене. Бурлака спокою не дае: або бандита, каже видай, або пiдеш за нього». Узяв Романа, Дем’яна та ще двох хлопцiв, i вивели Бурлаку з волревкому. Останнiми його хвилинами розпоряджав Дем’ян.

Коштував тоi зими й землянки (холодноi баюри серед лiсу).

Три тижнi перенудив у найбiльшi холоди; мав лиш одну нiч та й то напiв щасливу. Серед ночi постукало: «Отворяй». Вiдомо, хто. З теплоi печi вискочив на горiще, а звiдтiль через стрiп опинився в ледовiй землянцi.

Зачиналась третя повстанська весна, а з нею розцвiтала наша надiя. Зазеленiла травиця, й забуяла душа повстанська.

З’явився в Галочому Чорна Борода i дав про себе знати, обеззброiвши в Тридубах «телеграфну роту», розбивши «продотряд» та вербiвську мiлiцiю.

Заговорили села про Галоче. Заворушились старi повстанцi. Як я прийшов, у загонi було 70 душ. У цей час прибув зв’язковий вiд от. Заболотного й поiнформував, як з новими силами розвиваеться повстанський рух, як оперують загони Хмари, Гризла, Левченка та iнших, як з-за кордону прибувають люди, зброя, кошти.

Інформацiя справила на козакiв велике вражiння. Пiднiсся бойовий настрiй. Другого дня на Великдень ми вiдважились наскочити на Голованiвське.