Пекло на землі

Ми ж контраргументували, що в часи IV Вселенського Собору Христова Церква зiсталась без рукоположеного патрiярха, i святiсть на новообраного передали всi приявнi на Соборi духовнi пастирi.

Бiй справи не розв’язав. Старi тримали руку священика, а молодь йшла за нами. Син голосуе «за», а мати «проти». Доходило до бою. Провели плебiсцит.

Аж пiсля багатьох нарад, гарячоi агiтацii та сiмейних сварок, на третьому бурхливому сходi проголосили автокефалiю. І вдосвiта 40 фундаторiв вирушили за 28 верст рееструвати першу в околицi украiнську церкву.

Це велике досягнення. Нацiональна свiдомiсть зорала в селi глибоку борозну: 50-лiтнi дядюшки, поважнi, господарi з цiпками в руках iдуть добиватися рiдноi духовоi святинi. А якi матерiяльнi жадання таять вони у своiх грудях?

– Значить, свою церкву матимемо.

– Еге, бракуе ще держави.

– А як наступить час пiти по неi, пiдете, дядьку Митрохване?

– З пiдскоком, ще й жiнку вижену, дарма, що вже старий.

– Хоч би прийшлось цiпка змiняти на крiс?

– А тож! Крiса не буде – косу вiзьму.

Допекли до самих печiнок хазяi сучаснi.

– Чи ж так ви думали три роки тому?

– Е, не я один дурний був. Гадали – нас не зачiпають, сидiм собi тихенько, хай мiстом хоч сам дiдько править. Аж вийшло, що право завоювати через мiсто треба.

– А дивно: коли цю владу встановляли, дядька й не згадували, а тепер нас з нею порiднили i дублять з живого й мертвого. Чули, цього року новий податок: вiд качок i курей?

– До того йде. Так поволеньки зовсiм наймитами станем, залишать на прохарчування, а решту на «соцiялiзм» вiддай…

У живiй гутiрцi вступали до мiста.

Ще комiсарi спали. За два роки я вперше в мiстi. Щоб не наскочити на чекiста, тримався середини гурту.

Зареестрували церкву не так скоро. Опiвднi нас по одному стали викликати – випитувати.

– Хатiте церквi? – питае хмуро комiсар.

– Так.

– А знаете, как саветская власть сматрiт на церкоф? – гукав.

– Хай собi дивиться, як хоче, а християнин без церкви не може.

– Честному крестьянiну церкоф не нужна.

Єто опiум для беднаво народа. Только кулакi i петлюровци желають церквi, чтоб експлоатiровать бедноту. Неужелi ви к нiм себя зачiсляете? Ізвестно вам, что такiх людей ми крутiм у баранiй рог?

– То кулаки, а тут церква…

– Значiт, не атказиваетесь? Как фамiлiя? – закiнчуе грiзним тоном.

Кожний виходив наляканий: «Фамiлiю записав». Однак «скрутити в баранiй рiг» не вдалося нiкого з нас.

О третiй годинi кiнчився допит.