На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Це слово й сама мiсцевiсть до осени 1929 року в масi на Украiнi була мало вiдома. Та за крiваву цю осiнь слово «Соловки» знала й мала дитина.
Одначе й Соловки не вселяли страху, бо нiхто не думав, щоб десь було тяжче пекло, як у Допрi. Тому всякий, чие «дело» було за «Харковом», чекав етапу i благав Бога, щоб вiн був якнайскорiше.
Нарештi ми iх дочекались. Чи спричинили iх директиви з центру, чи прискорила iх неймовiрна тiснота в Допрi, чи те й друге разом, – але було видно, що якась сила iх переводила iнтензивно: одного четверга вивезли вiд нас 60 «контрреволюцiонерiв», другого 80.
Оголошувано про етап 2 – 3 годинi до виходу. За такий час в’язень не мiг навiть прощального листа написати, не тiльки щось сiм’i заповiсти.
Було звичайним явищем, що приiжджають до арештанта рiднi, привозять теплу одежу, все, потрiбне в далеку дорогу, а з нього вже й духу не стало. Добиваеться жiнка, де чоловiка дiли, але вiдповiдь дiстане так певну, що заплакана, розбита вертае додому i вважае чоловiка за пропащого, аж доки не одержить вiстки з Соловок, а на це треба чекати та оплакувати 3 – 5 мiсяцiв; не одна й панахиду справить по помершому.
З напруженням чекали ми четверга. Та враз якась лиха причина нагло порушила нашi сподiванки.
У понедiлок 4 сiчня, о третiй годинi ранку, застукали гучно в дверi. Ми посхоплювались враженi. Хрипливим голосом наглядач заявив:
– Слушай, 2-я рабочая! – i став вичитувати прiзвища.
Шостим назвав мое. Обдало холодною дрожжю хвилювання.
– «Название фамiлii прiготовсь на срочний етап».
Однак сумнiв був – на який етап: чи справдi в далекий етап, чи до ГПУ на «лоно Авраамове». Всiх страшила незвичайна пора етапу. Вона пентеличила викликаних i не давала зробити бодай можливого: передати товаришами останне «прощай» жiнцi, дiтям, рiдним.
Я був особливо приголомшений, бо до гноблячоi думки – «чи не на розстрiл» – додавалась ще одна бiда.
Сiрий ранок пасмом продирався через вiконце i переконував, що таки справдi на етап.





