Подорож за тридев’ять світів

Замкнувши дверi i щiльно завiсивши вiкна, всi втупились в срiблястий красивий цилiндр. Цилiндр був сантиметрiв чотири в дiаметрi та сантиметрiв з тридцять у довжину. З одного кiнця цилiндр мав гладеньке дно, а другого – кришку, що вiдкручувалась. Всерединi було два аркушi паперу.

– Це ж лист Колi, його почерк, а це друкований – прошепотiла мати.

«– Тату, мамо, Володько, – писав Микола, – не хвилюйтесь, зi мною все гаразд. Я повертався зi школи, i бiля рiчки мене зустрiли астронавти – iнопланетяни. Вони менi сподобались i ми поговорили… Вони запросили мене вiдвiдати iхню планету, дечому мене навчити, щоб я не вiдставав у навчаннi i обiцяли повернути мене до вас рiвно через рiк – тобто 14 вересня 1999 року.

Я погодився, тому, що вiрю iм. І ви повiрте. Сусiдам i в школi пояснiть, що мовляв, я термiново виiхав на Донбас до помираючого дiда Федосiя – батька мами, на станцiю Ясинувата, що я там пробуду стiльки, скiльки знадобиться, i що в школу там ходитиму. Цього листа заховайте i нiкому про нього не говорiть, особливо про це попередьте Володьку. І пам’ятайте – ви не бачили нiякого космiчного корабля. Я вас люблю, обнiмаю i цiлую. До побачення.»

Батьки зацiпенiли над цим листом. Навiть Володька притих, напружено дивлячись на татка i маму широко розкритими оченятами, в яких бринiли сльози i велике запитання – вiн вiдчув тривогу i небезпеку через своiх батькiв i не мiг зрозумiти, що вiдбуваеться.

– Синку – батько пригорнув до себе Володьку, – Микола поiхав до дiда Феодосiя на Донбас.

Зрозумiв?

– Тату, його забрали?

– Не питай, а слухай далi. І добре запам’ятовуй. Дiдусь захворiв, а допомогти йому нiкому, i вiн попросив нас вiдпустити Миколу до нього.

Мати хотiла непомiтно забрати зi столу блискучий цилiндр, але Володька помiтив цей рух i попросив показати йому цю «блискучу». Довелося батьковi говорити з Володькою як з дорослою людиною, переказуючи прохання Миколи – нiчого, нiкому i нiколи навiть не згадувати нi про свiтло згори, нi про «блискучу», нi про велику сковорiдку в небi, нi про лист брата.

Володька почав повiльно кивати головою в знак згоди. Вiн був розумний хлопчик. Але нiчна пригода вже стомила його, i батько вiднiс Володьку до лiжка, обережно вклав майже сонного сина, вкрив ковдрою, поцiлував хлопчика i перехрестив, наче оберiгаючи цим хрестом дитину вiд всього недоброго, що може принести iй пригода цiеi ночi.

Сам повернувся до кiмнати. Другий лист тягнув до себе. Вiн був надрукований на доброму паперi.