Подорож за тридев’ять світів

Мене цiкавлять всi подii, де б вони не вiдбувалися i вiдбуваються зараз, особливо все, що стосуеться нашоi Украiни. А тут радiсного, самi бачите, мало. Ось чому менi не весело. А людям кажiть, що дiд Федосiй, у якого на Донбасi, я прожив цiлий рiк, помер, тому я i повернувся додому. Про корабель за минулий тиждень вас же нiхто не питав?

– Нi, синку, поки що не питали.

– І не спитають, бо наш гравiтон своiм енергетичним полем стер з пам’ятi людей все, що вони бачили пiд час приземлення його бiля нашоi хати.

– Гравiтон – це та тарiлка, що прилiтала? – запитав батько.

– Так, тату. А про комп’ютери кажiть, що я iх купив на грошi, отриманi за продану квартиру дiда Федосiя. Ну, а про те, що зi мною сталося, i про що я вам буду розповiдати, не варто нi з ким дiлитися. Поводьтеся так, наче нiчого особливого не трапилось. З Володькою я вже говорив про це, i вiн буде поводитись, як потрiбно.

– От i добре, ми з мамою теж такоi думки. То, може, нарештi, ти нам розкажеш, як зустрiвся з iнопланетянами i де ти був цiлий рiк?

– Так, тату.

Розповiсти справдi е про що i до того ж стiльки, що не вистачить на моi спогади нi вашого, нi мого життя. Вибач, тату, я розумiю, що ви чекаете цiеi розмови, однак, чим бiльше я отримую iнформацii про життя людей на Украiнi, про полiтичнi чвари в парламентi, тим бiльше це мене приголомшуе, i я нiяк не мiг налаштуватися на розповiдь. Вiдтепер сподiватись на особливi новини нi з радiо, нi з газет не варто, бо йде повторення, тому я обiцяю вам цiкавi вечори – я вас поведу у своi мандри.

– Гаразд, – батько почухав потилицю, – Мама дуже тривожиться. Учора ти принiс зi Щорса кипу газет i журналiв, а сьогоднi вже вiддав iй усi на розпал печi.

Микола посмiхнувся.

– Я все це вже прочитав. А те, що менi потрiбно, занiс у пам’ять цього ящичка.

Микола лагiдно доторкнувся до бiлого корпуса комп’ютера.

– Це мiй помiчник, вчитель, порадник, моя енциклопедiя, мiй лiкар, тренер. На Землi такий зроблять рокiв через триста – чотириста.

– Коли ж ти встиг прочитати таку кипу, мамi ii пiдняти навiть було важко, а я ж бачив, як ти просто гортав сторiнки.

– Тату я читаю, як фотографую i все запам’ятовую, можеш мене перевiрити.

Батько з недовiрою подививсь на Миколу. Той висмикнув з кипи якусь газету i протягнув ii батьковi.

– Прочитай якийсь заголовок, а я тобi скажу, про що там йдеться, а можу повторити все слово в слово.