Титан

Але Мак-Кiбен, Стiмсон i генерал Ван-Сайкл вiдбивали всi атаки ворога зi спокоем i хоробрiстю захисникiв Троi. Це було веселе видовище. Однак про Ковпервуда майже нiхто нiчого не знав. Вiн усе ще залишався в тiнi. У зв’язку з цими справами його iм’я навiть i не згадувалося. Газети щодня прославляли iнших людей, i в Ковпервуда це будило досаду i заздрiсть. Коли ж настане його черга? Тепер вже, мабуть, скоро.

У червнi Френк та Ейлiн, веселi та життерадiснi, вирушили до Європи, маючи намiр насолодитися вповнi своею першою великою мандрiвкою.

Це була чудова поiздка! Едiсон, зi звичною для нього люб’язнiстю, телеграфував у Нью-Йорк, аби для панi Ковпервуд на пароплав були доставленi квiти. Мак-Кiбен надiслав путiвники. Френк, не знаючи напевно, чи згадае хтось про квiти, замовив два чудових кошики, тож коли Ейлiн пiднялася на горiшню палубу, на неi чекали там аж три кошики квiтiв, кожен iз приколотою до них карткою.

Дехто з присутнiх за капiтановим столом намагався зав’язати знайомство з Ковпервудами.

Їх запрошували на аматорськi концерти або просили скласти партiю за картярським столиком. Але море було весь час бурхливе, й Ейлiн почувалася не надто добре. Гарно виглядати, коли страждаеш вiд морськоi хвороби, – нелегке завдання, i тому вона волiла здебiльшого залишатися в каютi. Трималася Ейлiн iз усiма гордовито, навiть холодно, а в розмовi з тими, для кого вона робила виняток, зважувала кожне слово. Панi Ковпервуд раптом вiдчула себе поважною ледi.

Перед вiд’iздом iз Чикаго Ейлiн майже спустошила ателье Терези Донован.

Бiлизна, пеньюари, костюми для прогулянок, амазонки, вечiрнi сукнi – все це вона везла з собою у величезнiй кiлькостi. На грудях у неi був захований мiшечок, в якому вона зберiгала на тридцять тисяч доларiв рiзних коштовностей. А вже черевичкам, капелюшкам, панчiшкам та iншому причандаллю дамського гарнiтуру просто не було мiри. І це змушувало Френка пишатися Ейлiн. Скiльки в нiй енергii, скiльки в нiй життя! Лiлiан, його перша дружина, була блiдою анемiчною жiнкою, а в Ейлiн життя вирувало. Вона постiйно щось наспiвувала, жартувала, одягалася, кокетувала. Є такi особистостi, котрi живуть сьогоднiшнiм днем, не впадаючи у зайвi роздуми i не заглиблюючись у себе. Наша планета з ii багатовiковою iсторiею якщо й iснувала для Ейлiн, то як щось дуже туманне й абстрактне. Можливо, вона i чула, що колись на землi жили динозаври та крилатi потвори, але особливого враження на неi це не справило.