Титан

Панi Едiсон, вражена кричущою розкiшшю та розмахом святкування, влаштованого Ковпервудом i захмарнiстю, якщо не багатолюднiстю та респектабельнiстю, то блиском усiх вечорiв у iхньому будинку, зауважила чоловiковi:

– А Ковпервуд, мабуть, наживае скаженi грошi.

– Так, адже вiн – природжений фiнансист, Елло, – повчально пояснив Едiсон. – Вiн спекулюе на бiржi i, певна рiч, наживае i буде наживати великi грошi. А ось чи приймуть iх у свiтi – не знаю. Будь вiн один, без дружини, було б простiше. Вона – дуже вродлива, але Френковi вона – не пара, не така йому потрiбна дружина.

Вона якось аж занадто гарна.

– Маеш рацiю. Менi вона подобаеться, але боюся, що вона сама може собi нашкодити. А жаль.

Якраз у цю мить Ейлiн, з розпашiлим вiд лестощiв i комплiментiв щасливим обличчям, проходила повз них у супроводi двох усмiхнених шалапутiв. Ковпервуди вiдвели пiд танцi музичну кiмнату та вiтальню, i тепер усi кинулися в цю iмпровiзовану бальну залу. Назустрiч Ейлiн мчали звуки музики, запах квiтiв, багатоголосий гомiн.

Схвильована, вона зупинилася на порозi, окидаючи поглядом рухомий, блискучий, галасливий натовп.

– Давно я не бачив таких краль, як панi Ковпервуд, – зауважив Бредфорд Кенда редактору свiтськоi хронiки Гортону Бiгерзу. – Вона, мабуть, навiть занадто гарна.

– А яке вона, по-вашому, справила враження? – допитувався обережний Бiгерз.

– Чарiвна жiнка, тiльки боюся, що вона недостатньо стримана i недостатньо розумна. Їй би треба триматися поважнiше. Вона надто захоплюеться.

Нашi зрiлi красунi не захочуть у них бувати, поруч iз нею вони всi будуть здаватися старими бабегами. Якби панi Ковпервуд була не настiльки молода i не настiльки вродлива, до неi поставилися б краще.

– Я також так гадаю, – сказав Бiгерз. Насправдi ж вiн зовсiм так не думав i взагалi нездатний був до подiбних узагальнень. Але тепер вiн був твердо в цьому переконаний, бо так сказав Бредфорд Кенда.

11. Плоди смiливих починань

Наступного дня за ранковою кавою в Сiмсiв i в багатьох iнших чиказьких оселях тiльки i було розмов, що про новосiлля у Ковпервудiв i про те, будуть вони прийнятi в товариствi чи нi.

– Як хочеш, але панi Ковпервуд зовсiм не вмiе себе тримати, – зауважила панi Сiмс своему чоловiковi. – І взагалi вони влаштували не новосiлля, а якийсь балаган. Треба ж додуматися: в одному кiнцi галереi повiсити ii портрет, а в iншому – цього Жерома! А сьогоднiшня замiтка в «Прес»! Немов вони i справдi якесь цабе.